Троє братів із Ужгорода із перших днів війни разом поїхали на фронт і воюють на передовій
Три брати з Ужгорода з першого дня повномасштабного вторгнення захищають нашу державу на фронті. 24 лютого вони, не домовляючись, вступили до лав тероборони. Спершу проходили навчання на Закарпатті.
Зараз вже майже 5 місяців обороняють державні кордони на передовій. Суспільне поспілкувалося з двома братами, Олександром та Богданом, які зараз перебувають на фронті.
Олександр — найстарший з братів Волосянських. До війни він працював юристом. До тероборони вступив в перший день війни.
“Я для себе визначився, порадившись з сім’єю, з дружиною, що я буду вступати до війська, захищаючи нашу державу, нашу землю. Після обіду я прийшов до військкомату. І, оскільки я не проходив строкову військову службу, то у військкоматі вирішили, що мені зараз краще проходити службу у підрозділі тероборони”, — розповів Олександр.
Олександр Волосянський
Середній брат Владислав — командир взводу. Строкову службу він проходив, але вирішив вступати до тероборони разом з братами. До війни Владислав працював приватним підприємцем, захоплювався американським футболом. Наразі він перебуває на позиціях, де з ним немає звязку.
Наймолодшому Богдану 29 років. Працював продавцем, любить гірський туризм. До військкомату він пішов відразу з роботи, — розповів чоловік.
“Почитав новини, дивлюся: Росія наступає — треба щось робити. Я закрив магазин, сказав шефу, що я йду на війну. Пішов у військомат: бачу, що брат старший вже доходить. І потім вже середній підійшов. Я спитав, що мені робити. Вони кажуть, вступай до тероборони з нами”, — розповів Богдан.
Владислав Волосянський
Всі троє братів вступили до 68-го батальйону територіальної оборони. Спершу проходили навчання на Закарпатті. А через півтора місяця їх відправили на Схід. Родичі з розумінням поставилися до їхнього вибору, — кажуть чоловіки.
Олександр Волосянський розповів, як ставиться до того, що брати воюють з ним на фронті: “Мені особисто допомагає, оскільки це рідні для мене люди. Я знаю, що я на них можу покластися і вони мене ніколи не підведуть і підстрахують у будь-якій ситуації”.
Владислав Волосянський
“На війні це дуже допомагає, бо ти відчуваєш братську підтримку. Ти бачиш, що вони поруч з тобою і в них все добре. Їм не треба телефонувати”, — сказав Богдан Волосянський.
Нещодавно брати були у короткій відпустці вдома. А зараз повернулися на позиції. Чоловіки сподіваються, що до кінця року активна фаза війни закінчиться. А після перемоги мріють обійняти своїх близьких та поговорити про буденне за чашкою міцної закарпатської кави.
