“Якщо не я, то хто?!”: сирота з Донбасу захищав Україну ціною власного життя
Уродженець Слов’янська Олександр Корівний у 7 років залишився без мами, а за два роки померла і бабуся, яка взяла до себе хлопчика на виховання. Маленького сироту відправили жити та навчатися до школи-інтернату.
Подальшу освіту він здобув у хіміко-технологічному коледжі, закінчив його з відзнакою та вступив до Донбаського педуніверситету на фізико-математичний факультет. У той же час досконало опанував англійську мову.
Коли російські ракети обрушилися на Слов’янськ, Сашко змушений був залишити рідне місто. Так він опинився у селі Кочубіїв Кам’янець-Подільського району, де місцевий житель Микола Бровань надавав безкоштовне житло переселенцям. Спокійний, скромний та добрий хлопець став для Миколи як рідний син.
Коли почалася велика війна, Олександр одразу звернувся до військкомату, щоб його взяли на фронт. Кілька разів йому відмовляли, як сироті, але він зміг досягти свого: у серпні 2022 року Сашка мобілізували.
Після військового навчання він потрапив до штурмового батальйону “Азов” і вирушив під Бахмут, як і хотів. Там воювали усі його друзі із рідного Слов’янська. Там же під Бахмутом 28-річний Герой загинув у бою з окупантами 18 січня.
