«…Важко поранені «вагнери» повзуть уперед і намагаються далі вести бій. Вони наче зомбі…», – Сергій, позивний «Вілсон»
128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада продовжує свою рубрику «128 бригада в обличчях». Сьогодні знайомимо читачів із молодшим сержантом Сергієм, позивний «Вілсон»
– Я воюю з 2014 року, спочатку як мобілізований, а потім підписав контракт на 3 роки. Після закінчення контракту працював у Мукачеві на заводі, займався цілком мирною справою. Але як тільки росія напала на Україну, сам пішов у військкомат і попросився в штурмовий підрозділ 128 бригади.
Неодноразово мав контузії, поранення – осколкові й кульові. Під час служби на контракті отримав орден за те, що витягнув із поля бою пораненого командира. Це було під Опитним на Донеччині.
А цього року знову воював у тих місцях на Бахмутському напрямку. Ми міняли там іншу військову частину, були новенькими, а ворог усе знав, пристрілявся. Пам’ятаю, нас тільки закинули і боєць із іншої бригади показував місцевість, пояснював, звідки росіяни можуть піти. Це було вночі при повному місяці. Він показує напрямок і я бачу, як звідти висувається ворожа диверсійно-розвідувальна група. Ми відразу відкрили вогонь, у відповідь по нас запрацював кулемет. Це були «вагнери», ми впізнали їх по тактиці – спочатку йде одна група, яка викликає на себе вогонь і виявляє наші вогневі точки, потім друга відкриває стрілянину, за ними йде третя й намагається закріпитися на нових позиціях. Іноді вони хитрували – намагалися через трофейні рації вийти на зв’язок, вдавати своїх і вивідати якусь інформацію.
На початку нам дуже не вистачало боєкомплекту. В тому смислі, що йшли постійні бої, тому витрата патронів, снарядів, мін і гранат була величезна.
На Бахмуті я неодноразово бачив, як важко поранені «вагнери» повзуть уперед і намагаються далі вести бій. Коли в нашого бійця влучає куля, він паде і видно, що йому боляче, не до бою. А ті пруть далі, наче зомбі. Видно, обколоті чимось. Але ми втримали позиції…
Чому я пішов у ЗСУ? Воюю в першу чергу за свою сім’ю – маму, сина, невістку, внучку. Саме вони для мене уособлюють Україну.
128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада продовжує свою рубрику «128 бригада в обличчях». Сьогодні знайомимо читачів із молодшим сержантом Сергієм, позивний «Вілсон»
– Я воюю з 2014 року, спочатку як мобілізований, а потім підписав контракт на 3 роки. Після закінчення контракту працював у Мукачеві на заводі, займався цілком мирною справою. Але як тільки росія напала на Україну, сам пішов у військкомат і попросився в штурмовий підрозділ 128 бригади.
Неодноразово мав контузії, поранення – осколкові й кульові. Під час служби на контракті отримав орден за те, що витягнув із поля бою пораненого командира. Це було під Опитним на Донеччині.
А цього року знову воював у тих місцях на Бахмутському напрямку. Ми міняли там іншу військову частину, були новенькими, а ворог усе знав, пристрілявся. Пам’ятаю, нас тільки закинули і боєць із іншої бригади показував місцевість, пояснював, звідки росіяни можуть піти. Це було вночі при повному місяці. Він показує напрямок і я бачу, як звідти висувається ворожа диверсійно-розвідувальна група. Ми відразу відкрили вогонь, у відповідь по нас запрацював кулемет. Це були «вагнери», ми впізнали їх по тактиці – спочатку йде одна група, яка викликає на себе вогонь і виявляє наші вогневі точки, потім друга відкриває стрілянину, за ними йде третя й намагається закріпитися на нових позиціях. Іноді вони хитрували – намагалися через трофейні рації вийти на зв’язок, вдавати своїх і вивідати якусь інформацію.
На початку нам дуже не вистачало боєкомплекту. В тому смислі, що йшли постійні бої, тому витрата патронів, снарядів, мін і гранат була величезна.
На Бахмуті я неодноразово бачив, як важко поранені «вагнери» повзуть уперед і намагаються далі вести бій. Коли в нашого бійця влучає куля, він паде і видно, що йому боляче, не до бою. А ті пруть далі, наче зомбі. Видно, обколоті чимось. Але ми втримали позиції…
Чому я пішов у ЗСУ? Воюю в першу чергу за свою сім’ю – маму, сина, невістку, внучку. Саме вони для мене уособлюють Україну.
фото: 128 бригада
