Скільки сіл і міст на Закарпатті рекомендує перейменувати Нацкомісія зі стандартів державної мови
Національна комісія зі стандартів державної мови рекомендує розглянути перейменування 28 населених пунктів у Закарпатській області, назви яких не відповідають нормам української мови або стосуються російської імперської політики.
Рішення Національної комісії зі стандартів державної мови від 22 червня 2023 року № 230 “Про схвалення Переліку сіл, селищ, міст, назви яких не відповідають стандартам державної мови, та рекомендацій щодо приведення назв таких сіл, селищ, міст у відповідність до стандартів державної мови й оприлюднення їх на офіційному вебсайті Національної комісії зі стандартів державної мови”.
Зокрема як вказано у додатку до рішення за підписом начальника відділу стандартів державної мови та забезпечення оцінювання рівня володіння державною мовою Юлії Шевцової 22 села на Закарпатті пропонують перейменувати, адже вони не відповідають правописним, словотвірним та словозмінним нормам української мови: Лозянський, Кічерний, Перехресний, Вовчий, Вільховатий, Круглий, Сітний, Стебний, Глиняний, Вишоватий, Гусний, Сухий, Тихий, Медвежий, Слоповий, Кривий, Пещера, Чертеж, селище міського типу Великий Березний, Малий Березний, Нижній Бистрий, Кибляри.
Як пише Mukachevo.net, пропонується назву Великий Березний та Малий Березний змінити відповідно на Велике Березне та Мале Березне, Чертеж – на Чертіж, Пещера – на Печера, Кибляри – на Киблярі, Кривий – на Криве, Сухий – на Сухе, Нижній Бистрий – на Нижнє Бистре і так далі.
Знайшли на Закарпатті також три назви сіл, селищ, міст, які не відповідають лексичним нормам української мови, зокрема стосуються російської імперської політики (російської колоніальної політики).
Пушкіно, Родниківка, Родникова Гута
Зокрема назва села Пушкіно має стосунок до російського імперського поета ХІХ століття, який жодного разу взагалі не був на українських землях, вже не кажучи про Закарпаття.
Село Родниківка у Свалявському районі раніше називалося Ізвор. Урядники Народної ради Закарпатської України русофільського напряму в 1946 році від іменника родник утворили нову назву — Родниковка, потім в українському варіанті — Родниківка. Звідки виникла ця назва? Вона була адаптована і перекладена з угорської – Beregforras (саме так називали село з 1910 по 1944 рік), що дослівно означає «березьке джерело», тобто джерело Березької жупи.
Саме така ж доля спіткала й село Родинкова Гута, яке мала назву Ізвор Гута.
І насамкінець є назви сіл, селищ, міст, які також можуть не відповідати лексичним нормам української мови, зокрема стосуватися російської імперської політики (російської колоніальної політики).
Червоне, Красна, Стройне
Село Червоне знаходиться в Ужгородському районі. Утім місцеві вважають, що назва не є “комуністичною”, але це потрібно буде довести.
Так само село Красна у Тячівському район. Колишня назва — Красношора. Перші офіційні згадки про село відносяться до XIV ст. Поселенці, очевидно, прийшли із низинних сіл. Тут вони випасали худобу, заготовляли ліс для майбутніх будинків. Щодо назви села існує кілька версій її походження. У центрі села рівними рядками росли дерева красні, високі, стрункі. Люди були зачаровані красою цих дерев звідси пішла назва (красні-гарні, шори-рядки), тобто Красношори. Існує ще одна версія, що на горбах цвіли дуже гарні красні шори квітів. Інші стверджують, що на горі Красний Грунь ріс великий-превеликий дуб і старі люди говорили: «Який красний дуб».
Стройне – село у Свалявській громаді Мукачівського району. Виникло Стройне приблизно 1430 року. Перша людина, яка тут поселилася, носила прізвище Строян. Він збудував собі хату на горбі, що до сьогодні називається Плешою. Власне саме, Стройно утворилося на початку XVII ст. після злиття поселень Козева і Велике Мельничне.
Отже, чому село потрапило до списку нацкомісії не зовсім зрозуміло. Утім місцева влада має півроку, щоб довести доцільність чинних назв або запропонувати нові. Якщо пропозицій від міської ради не буде, парламент змінить назву села чи згідно з рекомендацією комісії.
Якщо ж, наприклад, з село Пушкіно все зрозуміло, то з назвами інших населених пунктів доведеться ще розібратися.
Наприклад, “румунське” село Пещера у Солотвинській громаді пропонують перейменувати на Печера – бо так буде правильно українською. Але насправді назву села придумали не за радянської влади. Справа у тім, що за румунів воно мало назву Pe?tera, звідси і адаптована назва. То логічно буде повернути саме цю назву – Пештера.
Саме так і з селом Чертеж, який пропонується змінити на Чертіж. В письмових джерелах село відоме під назвами «Czyrczys», «Czerczes», «Chyertez». Тобто це не російська адаптована назва, а оригінальна.
Джерела вказують, що село існувало уже перед 1407 роком, яким датується перша згадка про нього. Під роком 1421 йдеться про будівництво дороги з Солотвина на Чертеж. Село заснували руські переселенці на волоському праві.
Отже, до обговорення доцільності зміни назв цих населених пунктів слід підключитися не лише громадськості, а й історикам.
Єдина назва села, що не викликає сумнів – це Пушкіно. Для Закарпаття цей топонім явно є чужим і ворожим, тим паче з огляду на російська агресію. Очевидно, що слід повернути селу оригінальну назву – Новий Вербовець. Або іншу – за побажанням місцевої громади.
