У нас немає іншого вибору як боротися до кінця за нашу землю, – закарпатський поліцейський Ігор Шимоняк
Після початку повномасштабного вторгнення росії він добровольцем пішов захищати Україну у складі батальйону Нацполіції «Захід». Боєць з позивним «Тайсон» брав участь у звільненні Харківщини, воював на Бахмутському напрямку, Луганщині. Разом з побратимами створив підрозділ аеророзвідки, який допомагає нищити ворога на сході України. Указом Президента України поліцейського відзначено орденом «За мужність» III ступеня.
Ігор Шимоняк – начальник Сектору міжнародного поліцейського співробітництва ГУНП в Закарпатській області. У 2015 році правоохоронець брав участь в антитерористичній операції.
До повномасштабної війни підполковник поліції поєднував службу з тренерською діяльністю та готував юних спортсменів до професійних змагань з кікбоксингу. За його наставництва підопічні демонстрували професійну підготовку на змаганнях обласного та всеукраїнського рівня.
Він планував участь у Чемпіонатах світу та Європи з кікбоксингу серед юнаків та юніорів. Але війна змусила відкласти тренерську роботу та зі зброєю в руках захищати рідну землю.
«Що може бути краще відчуття, коли ти зриваєш трикольорову ганчірку у звільненому від росіян місті. За тим стоїть титанічна праця наших бійців…», — ділиться емоціями поліцейський.
Своє перше бойове завдання Ігор Шимоняк виконував на Харківщині. Це був штурм та «зачистка» населеного пункту Питомник Дергачівського району.
Вони виконували завдання піхоти. Згодом прийняли рішення про створення аеророзвідки. Спочатку це було два бійці, які навчились пілотувати дрони. Зараз це повноцінний взвод аеророзвідки, який допомагає корегувати дії наших захисників та знищувати російських загарбників.
«На півночі Харківщини ми заходили в «сіру» зону, звідки здійснювали вильоти, корегували артилерію, танки. Дарували русакам «подаруночки», «щастя з неба», — сміється боєць.
Поліцейський каже, що ніколи не забути підтримку і вдячність людей, які пережили окупацію : «У звільнених селах люди падали на коліна, плакали, обнімали нас. Ці відчуття не можна передати словами — коли виходили діти, літні жінки й навіть в страшних умовах окупації, коли не було нічого, нам виносили якісь продукти, намагалися щось нам дати. Це дуже підтримувало, заради них ми стоїмо…»
За словами Тайсона, війна – це завжди страшно, адже це біль і втрата найдорожчих людей… «Обабіч дороги від Ізюма до Слов’янська стоять прапори – наші національні та підрозділів десантно-штурмових військ. За кожним із них — чиєсь життя, віддане за нашу державу…».
Боєць розповідає, що на війні здобув неоціненний життєвий та військовий досвід: «На деякі речі я став дивитися набагато простіше — те, що потрібно для життя може вміститися рівно у два рюкзаки».
Поліцейський каже, що тепер з посмішкою сприймає ситуації, які вважав колись проблемами: «Проблема насправді — це коли боєкомплект закінчився, а тобі треба тримати позицію, коли немає води..»
Разом з побратимами йому довелося воювати й вижити під шквальними обстрілами з танків, авіації, важкої артилерії, яка є на озброєнні у ворога.
На війні поліцейського мотивує і допомагає любов до родини, до Батьківщини: «Що може ще більше мотивувати, коли в тебе діти вдома? Війна має закінчитися, однозначно закінчитися нашою перемогою. У нас немає іншого вибору – як тільки стояти до кінця і виборювати свою незалежність, боротися за нашу землю».
Указом Президента України підполковника поліції Ігоря Шимоняка відзначено орденом «За мужність» III ступеня, інформує Відділ комунікації поліції в Закарпатській області.
