На Іршавщині відновив свою творчу діяльність легендарний хор «Боржава»
У суботу 18 листопада, ми з вами станемо свідками історичної події – першого концерту відновленого хору Боржава. Хору, який має славну історію, який був заснованим у Довгому на початку п’ятдесятих років минулого віку, хору, яким із 1954 до 1971 року керував знаменитий Михайло Машкін, хору, для якого спеціально писалися пісні і який першим виконав неофіційний гімн Закарпаття «Верховино, мати моя» та надзвичайно ліричну «Вечір над Боржавою».
Якось так сталося, що дату першого концерту доводилося змінювати кілька разів. І кожного разу на то були об’єктивні причини. А 18 листопада підійшло всім. І мені видається, що це дуже символічна дата. Ніби це знак зверху, ніби не обійшлося без вищих сил, без магії чи ще чогось такого, про що ми не знаємо, але це має вплив на наше життя.
А символічною дата є через те, що листопад для самого Михайла Машкіна був місяцем і щасливим, і трагічним водночас. Бо народився Михайло Васильович 25 листопада 1926 року, а покинув цей світ 13 листопада 1971 року. Саме між цими життєвими датами ми і будемо згадувати цього чоловіка із трагічною долею і співати його напрочуд світлих і оптимістичних пісень.
А сьогодні, певно, варто сказати ще хоча б щось із історії хорового співу у нашому мальовничому та унікальному селі.
У минулому столітті, точніше у другій його половині у Довгому було аж сімнадцять хорів. А вже на початку ХХІ віку не було жодного. Парадокси розвитку суспільства призводять до отаких, кардинально протилежних ситуацій. Але відторгнення хорів сталося не тому, що люди у нас не люблять співати. Навпаки, у нас співають майже всі. Просто у певний момент до масового усвідомлення дійшло, що у совєцькі часи хори створювали не так для виховання культури співу та підвищення національної свідомості населення, як для пропаганди ідей комунізму. Значну частину репертуарів усіх колективів у ті часи складали славні лєніну, компартії, та комуністичному майбутньому. «Смєло ми в бой пойдьом за власть совєтов І как адін умрьом в борьбе за ето!» – співали тоді всі: від жовтенят і піонерів, до медиків та працівників споживчої кооперації. Правда, що таке «ето» і чому за нього потрібно помирати ніхто тоді не замислювався. Але ж співали. І під маршові мелодії таки готові були йти у бій невідомо з ким і невідомо за що. Найяскравішим прикладом того є Афганістан…
Саме через отакі витвори совєцької пропаганди, які у часі ще і співпали з надзвичайно важкими і буремними дев’яностими, усі хори щасливо повмирали. Неймовірними зусиллями працівників Довжанської школи мистецтв, відділу культури Іршавської райдержадміністрації та окремих фанатів хорового співу у Довгому ще певний час виходила на сцену жіноча група хору Боржава, у якій заспівував незабутній Василь Гичко, заслужений працівник культури України, для голосу якого творив пісні Михайло Машкін. Але після його смерті та особливо після початку великої війни проти московського агресора концерти перестали бути актуальними.
Але тепер, коли віра у нашу Перемогу, віра у наші Збройні Сили, віра в сильну, процвітаючу і непереможну Україну стала непохитною і незламною, досягла свого піку, нам знову хочеться співати. Нам хочеться співати тих пісень, які любі нам із дитинства. Ми прагнемо на сцені висловити свою велику любов до рідного краю та його людей, до нашого мальовничого села та до великого і могутнього Бога, який оберігає нас та допомагає здолати ворога.
Люди різних професій, різних уподобань, різного віку та різного роду занять об’єдналися, щоб відновити хор Боржава. Це люди, які у ці важкі часи знайшли можливість вирватися із сімейного затишку і не завжди у теплому приміщенні реалізувати свою мрію про спів у хорі.
Завдяки ініціативі та активній підтримці голови територіальної громади Віктора Симканича та директора Центру культури і дозвілля Наталії Менчук цю мрію вдається реалізовувати. За кілька місяців репетицій ці різні люди перетворилися у єдину прекрасну родину, у родину, яка співає від задоволення, від повноти душі, яка ділиться своїми емоціями з усіма нами, з усією Україною і всім світом.
Тим, що ми можемо тепер співати, бути присутніми на концерті, тим, що над нашими головами не літають ворожі літаки і на наші хати не падають бомби, тим, що ми можемо у відносному мирі жити і працювати задля великої Перемоги над московськими окупантами ми завдячуємо нашим захисникам – славним Збройним Силам України. За час цієї війни багато наших воїнів поклали своє життя на вівтар Свободи нашої держави. Багато з них полетіли на небо у розквіті сил, маючи багато планів та мрій, які уже ніколи не здійсняться. Довжанська територіальна громада уже має 9 героїв, що стали янголами і тепер оберігають нас із захмарної далечини. Кожного дня, кожної хвили цього тривожного воєнного часу ми молимося за живих і пам’ятаємо полеглих. Завтрашній концерт хору Боржава, який розпочнеться у чудовому ресторані «Лонґ сіті» о 13.00 буде присвячено нашим героям.
Звісно, будуть звучати і пісні Михайла Машкіна, і народні пісні, і усім відомі українські авторські пісні. Звісно, буде звучати і словацька пісня, адже керує хором наша неповторна Тетяна Гецко, яка представляє словацьку частину нашої громади. А ще буде прем’єра пісні. А ще… Солістами у нашому хорі будуть такі люди, які ще на початку цього літа і уявити собі не могли, що можуть бути солістами хору.
Одним словом – буде цікаво.
