В Ужгороді відкрили мініскульптуру закарпатському музиканту та композитору, з яким дружили Ремені і Ліст
13 грудня – у Міжнародний день скрипки – в Ужгороді відкрили мініскульптуру на честь музиканта та композитора, який народився у 1844-му році у селі Великі Лази біля Ужгорода Нандора Плотені. Автором скульптури став художник Роман Мурник, для якого це вже не перша творча робота у просторі Ужгорода.
Про це повідомив закарпатський блогер Олександр Богданов.
«В Ужгороді, 13-го грудня 2023-го року, у Міжнародний день скрипки, відкрили міні-скульптуру на честь Нандора Плотені, відомого музиканта та композитора, який народився у 1844-му році у селі Великі Лази, Ужгородського району, яке стоїть на берегах маленької річечки під назвою Циганка (заст: Цигані). Нандор був скрипалем. Жив у своєму палаці, оточеному парком у центрі села. У різний час у нього в гостях були Ференц Ліст, Йоганн Брамс і Едуард Ремені (у палаці досі збереглися підтвердження цього факту). Саме Ремені навчив молодого Нандора грати на скрипці і вони навіть виступали разом із концертами по Європі.
Нандор Плотені тримає в руках велику скрипку з трьома струнами. Кожна струна означає іменні скрипки Страдіварі, Гварнері, Аматі. Скрипки цих трьох великих людей зберігалися у колекції Нандора. Скрипка, яку він ніжно обіймає, у переносному значенні також означає і кохану жінку Євгенію. Під Нандором – пісочний годинник. На скрипці помітні контури коньячного келиха і пляшки. Це посилання до сфери діяльності Нандора. Він збудував у рідному селі спиртзавод, млин і організував виноградарське господарство. Більшість людей із села почали працювати на його об’єктах. Кожен же збір винограду перетворювався на ціле сільське свято. З гуляннями та алкогольними втіхами. Кожна сім’я у селі мала свій виноградник, а самогоноваріння було відсутнє як клас. Селяни сдавали частину врожаю на спиртзавод і отримували назад справедливу частину продукту у вигляді фруктового дистиляту, знаменитої на всю Європу «лазівської сливовиці». При цьому пияцтва в селі не було.
Кожен житель села з величезною добротою та вдячністю згадує Нандора. Особливо згадують те, що він робив для села. Усі мали роботу. Люди перестали бідувати.
Після смерті Нандора його справу продовжив син, який зробив для села не менше, ніж батько. До речі, коли в край прийшли совєти, сім’я Плотені добровільно віддала свої виноградники та винні підвали новій владі, а ті миттєво організували на базі всього цього господарства коньячний завод», йдеться у дописі Олександра Богданова.
фото О. Богданов
