14 січня за юліанським календарем – Обрізання Господнє та святителя Василія Великого
14 січня Православна Церква відзначає свято Обрізання Господнього та вшановує пам’ять святителів Христових Василія Великого, архієпископа Кесарії Каппадокійської (379).
Обрізання Господнє – це велике свято Православної Церкви. Обрізання з часів Авраама в юдеїв здійснювалось над восьмиденними хлопчиками і служило знаменням входження в союз (завіт) із Богом.
Разом з обрізанням, прийнятим Господом як знамення Завіту Бога з людьми, Він отримав також Ім’я Ісус (Спаситель), як печать Свого служіння справі спасіння світу (Мф. 1, 21; Діянь. 3, 6, 16; Фил. 2, 9, 10). Ці дві події, що відбулися на самому початку земного життя Спасителя, нагадують християнам, що вони вступили у Новий Завіт з Богом і «обрізані нерукотворним обрізанням, стягненням гріховної плоті, обрізанням Христовим» (Кол. 2, 11). Саме ім’я християнина засвідчує про вступ людини у Новий Завіт з Богом.
Святкуванням обрізання Церква стверджує віру в те, що Спаситель був Боголюдиною і прийняв істинне тіло людини, а не примарне, як учили деякі єретики.
Церква у події обрізання Ісуса Христа наголошує, насамперед, на жертві й самовідреченні – кожен християнин покликаний практикувати обрізання від гріховних та злих намірів.
Святитель Василій Великий, архієпископ Кесарії Каппадокійської «належить не тільки одній Кесарійській Церкві, і не в свій тільки час, не одним співвітчизникам своїм був корисний, але по всім країнам і містам вселенної, і всім людям приносив і приносить користь, і для християн завжди був і буде вчителем найспасительнішим», – так говорив сучасник святителя Василія, святий Амфілохій, єпископ Іконійський.
Святитель Василій народився близько 330 року в Кесарії. У його сім’ї до лику святих причислені мати Емілія, сестра Макрина, брат Григорій. Батько був адвокатом, під його керівництвом Василій здобув первинну освіту, потім він навчався у кращих вчителів Кесарії Каппадокийської, де познайомився зі святим Григорієм Богословом, а пізніше перейшов до шкіл Константинополя. Для завершення навчання святитель Василій відправився до Афін – центру класичної освіти.
У Афінах Василій Великий здобув усі доступні знання. Про нього говорили, що «він так вивчив все, як інший не вивчає єдиного предмету, кожну науку він вивчив до такої досконалості, неначе не вчився нічому іншому. Філософ, філолог, оратор, юрист, природознавець, що мав глибокі пізнання в медицині, – це був як корабель, такий навантажений ученістю, наскільки це містке для людської природи».
У Афінах між Василієм Великим і Григорієм Богословом встановилася тісна дружба, що продовжувалася все життя. Близько 357 р. Василій повернувся в Кесарію, де незабаром вступив на шлях аскетичного життя. Майбутній святитель, прийнявши хрещення від єпископа Кесарійського Діанія, був поставлений читцем. Бажаючи знайти духовного керівника, він відвідав Єгипет, Сірію, Палестину. Наслідуючи наставників, повернувся в Кесарію і оселився на березі ріки Ірис. Навколо нього зібралися ченці. Сюди ж Василій привернув свого друга Григорія Богослова. Вони трудилися в строгій стриманості; при важких фізичних навантаженнях вивчали творіння якнайдавніших тлумачів Священного Писання. Ними була складена збірка Добротолюбіє. У царювання Констанція (337-362) розповсюдилося псевдовчення Арія. У цей час Церква покликала до служіння Василія і Григорія.
Святитель Василій майже щоденно звершував богослужіння. Він особливо піклувався про суворе виконання канонів Церкви, уважно слідкуючи, щоб до числа кліру вступали лише достойні. Невтомно відвідував він свої церкви, слідкуючи, щоб ніде не була порушена церковна дисципліна. За прикладом ченців, клірики митрополії святителя, навіть диякони і пресвітери, жили у надзвичайній скромності і простоті, трудились і провадили життя чисте і доброчесне. Святитель Василій Великий відомий також як один із творців чернечого уставу та організаторів східного чернецтва, зокрема відомі його «Великі і малі чернечі правила».
Святий Василій підготував скликання Другого Вселенського Собору, але не дожив до нього. Він помер 1 січня 379 року у віці 49 років. Незадовго перед смертю він благословив святителя Григорія Богослова на прийняття Константинопольської кафедри.
За своє коротке життя святитель Василій залишив нам велику богословську спадщину: дев’ять бесід на Шестиднев, 16 бесід на псалми, п’ять книг на захист православного вчення про Пресвяту Трійцю, 24 бесіди на різні богословські теми, сім аскетичних трактатів, чернечі правила, подвижницький статут, дві книги про Хрещення, книгу про Святого Духа, кілька проповідей та 366 листів різним особам.
За свої заслуги перед Православною Церквою святитель Василій названий Великим і прославляється, як «слава і окраса Церкви», «світило і око всесвіту», «вчитель догматів», «палата вченості». Святитель Василій Великий є небесним покровителем просвітителя Руси – святого рівноапостольного князя Володимира, названого в хрещенні Василієм. Князь Володимир глибоко шанував свого небесного покровителя і на його честь побудував на Руси багато храмів.
Святитель Василій Великий, поряд зі святителем Миколаєм Чудотворцем, здавна користувався особливим шануванням у середовищі українського народу. Частичка мощів святителя Василія сьогодні перебуває у Почаївській Лаврі. Чесна глава святителя благоговійно зберігається в Лаврі святого Афанасія на Афоні, а його правиця – у вівтарі храму Воскресіння Христового у Єрусалимі, йдеться на сайті cerkva.info