Сьогодні за новим календарем свято Благовіщення Пресвятої Богородиці
25 березня УГКЦ і Православна Церква відзначають велике дванадесяте свято – Благовіщення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії.
Вважається, що в цей день Діві Марії з’явився Архангел Гавриїл, який сповістив її про те, що вона стане матір’ю Ісуса Христа – Спасителя Світу.
Раніше православні віряни святкували Благовіщення Пресвятої Богородиці 7 квітня. Але від 1 вересня 2023 року ПЦУ та УГКЦ перейшли на новоюліанський календар. Тому більшість церковних свят тепер святкуються на 13 днів раніше. Благовіщення Пресвятої Богородиці в УПЦ МП не змінилося, і припадає на 7 квітня.
У візантійській традиції дата 25 березня має величезне значення – це день не тільки Благовіщення, а й створення світу, і Воскресіння Христового, від неї відраховуються дати інших свят: Різдва Христового, Зачаття та Різдва св. Іоана Предтечі. День Благовіщення нерідко вважався днем початку церковного чи навіть цивільного року як на Сході, так і на Заході. Переконання про збіг історичної дати Воскресіння Христового з 25 березня привело до того, що цей день отримав назву “Киріопасхи” (Киріопасха – Господственна (тобто справжня, нормальна) Пасха, іноді зустрічається неправильна етимологія – Господня Пасха). Зараз Киріопасхою називають збіг свят Великодня і Благовіщення, що відбувається раз на кілька років.
Закарпатці завжди святкували Благовіщення особливо. В цей день не дозволяється працювати. З великої шани до цього свята, за церковним звичаєм, «у цей день навіть ластівка не в’є собі гнізда». На Благовіщення треба приходити до храму, щоб у молитвах дякувати Богу за Його незбагненне милосердя до нас грішних. Благовіщення – є дійсно виявлення одвічної Божої таїни і початок нашого спасіння.
У церкві цього дня святять проскури. Потім пасічник проскуру кришить та висипає її у мед, «щоб бджоли роїлися», а сівач змішує з землею та сіє по чотирьох кутах ниви — «щоб дощова хмара ниви не минала»; проскуру заривають у землю, «щоб град посіву не побив». Благовіщенську проскуру, як і богоявленську та стрітенську воду, зберігали за образами.
