Світлий вівторок: всю Седмицю біля Царських врат стоїть особливий хліб – артос
Великодній тиждень вважається найбільш радісним у році для християн і має особливе значення.
Так, згідно з народним звичаєм, у вівторок, який називають Світлий вівторок, жінки вже починають ходити в гості, а їхні чоловіки в цей день не відвідують рідних.
У храмах залишаються відкритими Царські врата з початку пасхальної заутрені до початку вечірнього богослужіння у Світлу Суботу. Люди, що стоять в храмі, можуть бачити все, що відбувається у вівтарі в будь-який момент служби. Відкриті Царські Врата – це образ Гробу Господнього, від якого ангел відвалив камінь.
На Великодньому тижні скасовуються земні поклони. Свята седмиця – тиждень, у якої немає пісних днів. Традиційні одноденні пости в середу і п’ятницю скасовуються.
Звичайне домашнє молитовне правило замінюється годинами Великодня – кількома короткими і радісними богослужебними текстами, що прославляють Воскресіння Христове.
Незважаючи на те, що Великий піст вже закінчено, на Світлій Седмиці не відбувається вінчання. Пояснюється це тим, що у великодні дні у всіх християн є одна величезна спільна радість – Воскресіння Христове.
Всю Світлу Седмицю близько відкритих Царських врат стоїть особливий хліб – артос.
Також не можна сумувати і сваритися з оточуючими людьми протягом Світлої седмиці, найбільш радісною тижня для християн.
Незважаючи на закінчення Великого посту, священики не рекомендують вживати багато алкоголю на Великдень і в Світлу седмицю в цілому. Єдине, що дозволено пити, – вино, а від горілки та інших алкогольних напоїв варто утриматися.
На Великдень не можна скупитися, потрібно бути щедрими і ділитися їжею з потребуючими людьми. Щедрість повинна виходити від серця, здійснювати благодійність треба з усмішкою на обличчі і в душі не шкодувати зайву копійку або шматок хліба для бідних людей.
Великодній вівторок вважається Днем господаря. У цей день важливо показати свою гостинність родичам, сусідам та друзям. Не можна жаліти одне одному їжі та потрібно обмінюватися приємними новинами.
7 травня церква відзначає пам’ять Іверської ікони Божої Матері. Ця ікона збереглась в однієї вдови біля міста Нікеї. Жінка намагалася врятувати образ від іконоборців та опустила її в море. Один з іконоборців навіть вдарив ікону мечем, після чого з цієї рани виступила кров.
Ченці Іверського монастиря через деякий час побачили ікону в морі, її підняв у повітря вогненний стовп. Гавриїл пройшов водою та приніс лик Богородиці у монастир. Вранці ікона зникла і з’явилась над воротами. В один із днів Пресвята Богородиця явилась Гавриїлу у сні і сказала, що хоче стати берегинею монастиря. Її ікону поставили у спеціальному спорудженому приміщенні при монастирських воротах. Ця ікона прославилась дивом: викликала бурю, знищивши перське військо, яке оточило монастир.
Підпишіться на наш Телеграм https://t.me/zakarpatpost
