Собак-безхатченків в Ужгороді прихистив ясен Масарика

Похолодання змушує безпритульних тварин шукати не лише їжу, але й місця, де можна хоч трохи погрітися і сховатися від вітру та дощу.

В Ужгороді безпритульних досить багато. Незважаючи на те, що волонтери їх стерилізують, все одно тих, хто втратив домівку стає все більше. Причиною є самі ж люди, які викидають улюбленців, коли вони їм набриднуть.

Притулок переповнений, а на вулицях  покинуті собаки й коти намагаються вижити, шукаючи їжу. Інколи  перехожі їх підгодовують, а іноді щось викинуте вдається знайти самим.

А тим часом одній з безпритульних собак прихисток надав  більш ніж столітній ясен Масарика. Тварина забралася на підвищення, аби погрітися.

Раніше zakarpatpost.net писав, що влітку на цьому дереві живе рудий кіт, який на Театральній ловить голубів і забирається на ясен плющем. Чотирилапого знає багато хто з постійних клієнтів літніх терас. Його нерідко гладять і підгодовують. Тож кіт не голодує і постійно ласує смачними наїдками. Правда,зараз його не видно. Можливо, хтось забрав тварину, або котик знайшов тепле і затишне місце й ховається від негоди.

А нещодавно на розгляд Верховної Ради подано законопроект, який зобов’яже власників домашніх тварин платити за них 180 гривень. Хоч сума й мала, але психологічно для декого вона може стати  захмарною, тож на вулицях після прийняття закону може опинитися ще більше чотирилапих.

zakarpatpost.net

Коментування вимкнено

  • 02.11.2017 | 15:10
    Світлана каже:

    Це жахливий законопроект! Два приклада:
    1)Розмножуватися мають право тільки породисті, всіх інших-стерілізувати??? А якщо мені подобається моя непородиста “порода”? А породистих як виводили?
    2) Три рази на рік-до ветеринара! Цікаво, як люди будуть везти своїх сенбернарів із сіл на “профілактику” в місто, якщо вони ледь самі вміщаються в ці рейсові автобуси??? А моя сестра живе наприклад в райцентрі і поняття не має де у них знаходиться черговий по району ветеринар.
    P.S. Біда в тому, що у нас закони пишуть люди, які крім Києва тільки на “Мальдівах” бувають (це у них робота з нами, з населенням, так відбувається), і які поняття не мають, як у нас за межами великих міст люди живуть.