Як ужгородський босоркун Шоні прозрів від удару сковорідкою своєї жінки Ержіки

Приснився жінці прибиральник, який ганявся за нею, а вона, заграючи з ним, втікала, пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».

Дивлюся я іноді по телевізору «Битву екстрасенсів». Смішно стає від деяких передач. Вони то чакри комусь чистять, то астральний канал протирають…

От у часи моєї молодості босоркані були! І босоркуни також! У кожному закарпатському селі по декілька. Та і Ужгороді одного я знав.

Шоні-бачійом його звали. Жив він у сусідньому будинку. Що гріха таїти, випивав старий.

Не можна сказати, що сильно, але ніколи від пляшки не відмовлявся. Дружина дідуся, Ержіка-нийні, дуже сердилася на нього, коли він напивався, могла й руку на чоловіка зняти. Якось одного разу Шоні-бачі зірвався і пив непробудно три тижні. Дружині набридли нетверезі балачки, тож якось після чергового застілля влупила його сковорідкою по голові. Але трохи перестарася і дід знепритомнів від удару. Згодом очухався. Прийшов до тями – і похмілля ніби й не було. Образився на жінку і до ранку просидів на кухні, нічого нікому не кажучи.

А стара теж собі не спала. «Був мужик як мужик, а тепер останні мізки від сковорідки відпали», – думала собі.

Вранці Шоні-бачі підійшов до Ержіки-нийнії і заявив, що до нього прийшло прозріння, нібито відтепер він людей наскрізь почав бачити, як рентген. Жінка навіть не здивувалася, бо помічала й раніше за ним таке. П’яним чоловік завжди стверджував: «Я вас, змій, усіх наскрізь бачу!».

Відчуваючи свою провину, вона запропонувала йому похмелитися.

«Та що ти, жоно добра. Пален-ка – то погано. Я бульше не п’ю», – смиренно сказав дід.

«Що? – не повірила почутому Ержіка-нийні.

«Улий оту гадость в унітаз», – рішуче заявив чоловік.

Остання фраза стареньку зовсім спантеличила. Вона навіть ущипнула себе, не вірячи в реальність того що відбувається. Здавалося, що чоловік збожеволів остаточно.

А Шоні-бачі вийшов з дому і кудись попрямував. Біля під’їзду на лавочці сиділа сусідка Ганна.

«Що, голівонька болить? Похмелитися йдеш?»- єхидно підколола його жінка.

«Мене ні. А от тебе – так!» – відповів їй.

«Як ти про це дізнався?» – аж підстрибнула Ганна.

Шоні-бачі підійшов до неї, поводив над жінкою руками і запевнив, що більше не болітиме нічого.

Ошелешена сусідка дивилася вслід за ним, відчуваючи, як біль відступає.

Слухи про диво-здібності старого швиденько розповсюджувалися Ужгородом. Невдовзі біля під’їзду до нього вже вишиковувалися черги. Він не відмовляв нікому, але грошей ні з кого не брав. Ержіка-нийні спочатку сердилась, бо гроші дуже любила, але потім придумала, як знайти вихід із ситуації. Вона поставила собі на сходах стільчик і брала певну плату з відвідувачів перед входом у квартиру.

Якось до Шоні-бачія прийшла на прийом сусідка Марія. Вона не дуже вірила в те, що старий дійсно босоркун, але 67-річній вдові вдома було сумно, тож жінка вирішила урізноманітнити сірі будні. А проблема в неї таки була. Вона страждала від запорів.

На той час він уже обзавівся усілякими магічними атрибутами: черепом, кришталевою кулею, свічками та іншими прибамбасами, які впливають на самосвідомість клієнтів. Шоні-бачі перестав матюкатися, хоч раніше його мова була багатою на гострі словечки, як у Москаля. Провів дід над жінкою сеанс – і вона задоволена потяглася додому, з сильним бурчанням у животі. Півночі вона просиділа на унітазі, захоплено згадуючи свого цілителя, в силу якого чомусь не одразу й повірила. А далі Марія заснула. Із того часу з нею й почало відбуватися неймовірне…

Приснився жінці місцевий прибиральник, що підмітав вулиці. Майже голий, в темно-синіх сімейних трусах. Він ганявся за нею, а вона, ніби заграючи з ним, втікала. Нарешті він її спіймав і зробив таке, чого вона навіть в молодості собі не дозволяла. У соромі і захваті прокинулася баба Марія. Плюючись і матюкаючись, потяглася на кухню. Випила холодного трав’яного чаю і задумалася, згадуючи, коли у неї останній раз мужик був. Виходило, що не так і давно, ще й сорока років не минуло.

Ось що значить робота справжнього екстрасенса. Шоні-бачі й не підозрював, що відкрив у бабці сексуальний канал. Вранці вона бігала по двору, розшукуючи того чоловіка, якого бачила уві сні. На його щастя, він в цей час був у запої. А бабка Марія відчайдушно шукала чоловіка. Раптом вона зустріла ще не старого алкоголіка біля «України». Запросила його в гості, запропонувавши пляшку горілки. Загартований важким життям, він погодився не одразу, виторгував собі ще одну пляшку. Та коли напився, Марія нарешті втілила в життя усі свої фантазії і навіть не соромилася малознайомої людини. З того часу жінка полювала на чоловіків, намагаючись затягнути їх до себе в гості. Сусіди почали перешіптуватись про дивну поведінку старої і врешті-решт, не витримавши, повідомили дорослому сину, який із дружиною жив у іншому кінці міста, що з бабою відбувається щось дивне, переповідаючи про її зв’язки з сумнівними представниками сильної статі.

Андрій червонів, як буряк, коли слухав таке про матір. Він посадив її в машину і одразу ж відвіз до Шоні-бачія, мовляв, хай зупинить дію чарів і поверне матір до нормального життя… Невідомо, що робив із нею дід, але канал таки закрив. Щоправда, син після всього забрав матір пожити до себе, бо боявся, що вона «зірветься» і знову почне спокушати чоловіків.

А Шоні-бачі після цього випадку запив. Скільки Ержіка-нийнія не била його по голові сковорідкою, та дар більше не повертався.

«Бог дав – Бог і взяв», – сумно зітхала вона.

Петро ЖУК, закарпатська газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Коментування вимкнено