Перша Закарпатська великодня забава відбулася у відомій корчмі “Деца у нотаря” в Ужгороді
Люди раділи воскресінню Христа в народних костюмах, трембітаючи, фіґлюючи, п’ючи, очищаючись вогнем і танцюючи
10 квітня у відомій ужгородській корчмі-музеї “Деца у нотаря” народ гуляв на славу. Від після обіду і до глибокої ночі. Навіть глибочезної. А дехто витримав і до ранку. Завдяки неперевершеному Павлу Чучці-молодшому.
Перша закарпатська великодня забава почалася з майстер-класів гри на дримбі, сопілці та карпатській трембіті від іванофранківського гурту “Коралі”. Далі кожен охочий міг спробувати подримбати, посопілкувати і потрембітати. Наступним заходом став “карпатський fashion”, себто майстер-клас з народного вбрання та карпатського дефіле. Особливо зарядив присутніх конкурс на найкращий національний костюм. Молоді дівчата й хлопці та нестарі жінки й чоловіки демонстрували народні костюми ледь не з усіх куточків Закарпаття, зокрема гуцульські, бойківські, лемківські. Вишиті сорочки, сукні, кептарі, гуні, череси, постоли буквально перехоплювали подих. Складалося враження, що здійснена подорож у принаймні середину ХХ століття. Своїм національними костюмами хизувалися також угорці й румуни.
На території корчми запросто можна було потиснути руку Володимиру Леніну, роль якого взяв на себе журналіст і верстальник газети “Ужгород” Олексій Мегела. “Якось Павло Чучка сказав мені, що я зовні чимось схожий на Ілліча. І от трапилася нагода це довести”, – кинув на ходу Міґел (прізвисько колеги).
Оскільки надворі було холоднувато, то кількаметрова ватра зігріла і душу, і реально. Сповідь сповіддю, але, як відомо, наші далекі предки-язичники очищалися й через вогонь.
Боґрач і вино того вечора були найпопулярнішою стравою і напоєм. Теплу атмосферу доповнювали виступи ансамблю зі Словаччини “Ондавчанка”, гумориста Юрія Мельника зі села Довге, що на Іршавщині. А як стемніло, то всі ринули танцювати. Під балканські, карпатські і сучасні мелодії. Я сам, хильнувши п’ять-шість дец, вимахувався майже до другої ночі з чарівними знайомками і незнайомками. До речі, лише вранці довідався про трагедію під Смоленськом. Годину, не повірите, виходив зі шоку…
Михайло Мейсарош, Закарпаття онлайн
