Виноградні традиції Закарпаття потребують захисту всієї громади

Три дні тривав у Берегові традиційний винний фестиваль “Біле вино-2010”. У цей самий час місцеві інтелектуали, винороби та підприємці вирішили зібратися на конференцію “Берегівські виноградні традиції і культура вина”, аби обговорити проблеми, досвід і спільні дії. Майже всі учасники виступу відзначали: потрібно об’єднуватися.
Цікаво, що натхненником та організатором конференції став… киянин, який декілька років тому змінив столичну прописку на закарпатську. Колишній викладач київського університету, філософ за освітою Дмитро Кобринський нині активно долучився до розвитку закарпатського туризму, в тому числі вирішив запровадити у нас новий напрямок – “науково-культурний туризм”.
Із цією метою він покинув столицю, купив у Берегові занедбаний сторічний будинок і після капітального ремонту планує приймати на цій базі гостей – вітчизняних й іноземних фахівців, зокрема тих, хто хоче дізнатися щось нове, поділитися знаннями, розповісти про власні здобутки. Теми зібрань будуть абсолютно різнобічні. Головна мета – привабити до Закарпаття інтелектуальну еліту, яка б допомогла нам у вирішенні наболілих проблем. А оскільки у купленому Дмитром будинку виявився двадцятиметровий винний підвал, напівзасипаний глиною і піском, то він не міг оминути і винну тематику.

Японці й китайці, можливо, навчилися у закарпатців

Виступаючи на конференції, Михайло Микулін, який фахово слідкує за виноградниками у виноробній фірмі “Котнар”, наголосив на тому, що не вистачає на Закарпатті школи виноробства. Адже вирощуванням винограду та виготовленням напою займаються переважно фахівці “старого гарту”.
За його словами, галузь виноробства є унікальною, бо завжди буде приносити прибуток. Насамперед слід зазначити, що місцевим виноробам конче не вистачає якісного винограду, тому він користується неабияким попитом. На жаль, більшість закарпатців досі вирощують у себе лише ізабельні сорти, а з них можна отримати лише дешеве і низькоякісне вино. Маємо йти в ногу з часом – приділяти більшу увагу елітним сортам. І знову проблема – у нас в області немає жодного розсадника винограду європейських сортів.
Не менш актуальне питання врожайності. Нині закарпатські підприємці збирають у кращому випадку 3-6 тонн винограду з гектара. Мало хто з них повірить, що у Китаї і Японії вже досягли феноменальної врожайності – 18-23 тонни з гектара! А весь секрет – у технології. По-перше, вирощують виноградну лозу не горизонтальним способом, як у нас заведено, а вертикальним. Причому цей спосіб запозичено, можливо, саме у закарпатців! Бо майже в кожному дворі на селі є лугош – вертикальна конструкція з “дахом”. Подібною користуються китайські виноградарі й збирають дивовижні врожаї. Інша технологія в Ізраїлі – тут лоза взагалі не потребує шпалер (підпорок). Бо вирощується виноград, який має лозу-стовбур, як у справжнього дерева.
Далі – крапельне зрошення. Наші фермери досі вважають, що це даремне капіталовкладення. І тому жодного гектара виноградників на Закарпатті не оснащено сучасним водопостачанням. Навіщо, коли дощ поливає? Однак японські науковці вже давно підмітили – виноград слід підживлювати щодня, тільки тоді й очікуй результатів!

По виноградниках – горілкою

“Слід також зауважити, що наш край має абсолютно інші традиції вживання алкогольних напоїв, – зазначив  також Михайло Микулін. – Вино – це благородний напій, його не слід ототожнювати з самогоном, відповідно виноробство – не самогоноваріння”.
Жвава дискусія розгорнулась навколо законопроекту, який нещодавно зареєстрований у Верховній Раді. Нардеп від Партії Регіонів Василь Чуднов пропонує внести зміни до “Кодексу України про адміністративні правопорушення” щодо самогоноваріння.
Якщо зміни приймуть, то буде передбачена конфіскація самогону й апаратів для його виготовлення навіть у разі виробництва напою без мети його збуту. Діюча редакція Кодексу може торкнутися й інших спиртних напоїв домашнього виробництва. Цілком ймовірно, що і вина. За факт виготовлення передбачаються штрафні санкції від 51 до 170 гривень.
Із цього приводу виступив Олег Супруненко, представник громадської організації “Чистий Берег”. Він зазначив, що у наших  сусідів – наприклад, в Угорщині – домашня “паленка” зі слив, абрикос уже давно стала традиційним напоєм. В Італії виготовляють “граппу” – алкогольний напій, міцністю 40-50%. Технологія тісно пов’язана з виноробством, адже для виготовлення використовують виноградний жмих (віджимки). Тобто італійські фермери залишки винограду (включаючи стебла та кісточки) не викидають, а мають додатковий заробіток, і позбавляються проблем з утилізацією відходів. Нині “граппа” вдало конкурує з найкращими винами, експортується у більшість країн. Так само можна згадати “чачу”, виноградну горілку – грузинський і абхазький міцний напій. Відомо, наприклад, що Сталін подарував на Ялтинській конференції Черчіллю і Рузвельту по декілька пляшок чачі, наголосивши, що ця горілка – найкраща з усіх інших видів. Так само у балканських народів популярна “ракія” – її витримують у дубових діжках мінімум шість місяців.
Отже, це вже не самогон, а традиційні національні напої. Більшість із них стали запатентованими брендами, приносять великий прибуток для держави. А у нас знову приватним підприємцям перекривають кисень. У тому числі й виноробам. Адже планується запровадити акциз на їхню продукцію, який буде набагато більшим, ніж на інші алкогольні напої. Все, вочевидь, діється лише з однією метою – зробити все, аби найбільш доступною для споживача була звичайна горілка. Лобіюють такі законопроекти саме виробники цього напою.

Туристи хочуть не лише вино, а й процес

Столичні гості, присутні на конференції, щиро позаздрили закарпатцям, що в нас, мовляв, проводяться винні фестивалі. Бо це практично єдина можливість в Україні спробувати благородні напої різних сортів, виготовлені за рецептурою, яка формувалася віками і століттями. Це і витримка у дубових діжках, і технологічний процес, і дбайливі руки – все впливає на кінцевий продукт.
Нині й приватного винороба поставили на коліна, його діяльність практично поза законом. Тому потрібно негайно об’єдну¬ватися всім, аби відстояти рідні традиції.
Володимир Щуренко, голова берегівського шахового гуртка, розповів, що туристи останнім часом прагнуть не лише продегустувати файне вино, а побачити всю технологію його виготовлення – від виноградників до робочого місця винороба, бочки, прес тощо. Коли дізнаєшся про всі ці подробиці, і вино смакує краще. Туристи погоджуються навіть заплатити більше, ніж зазвичай, але відчути і побачити весь процес на власні очі.
Саме на Берегівщині така можливість є. Зокрема у селі Кідьош (Зміївка), що неподалік від Берегова. Тут проживають декілька відомих виноробів, таких як Шандор Надь або Карло Шош. Однак чи не станеться так, що і їхню діяльність можуть поставити поза законом?
“Відродження виноградарства після сумнозвісних вирубок антиалкогольної кампанії у нас триває дуже повільно, – зазначив Юрій Микулець, головний агроном управління сільського господарства Берегівського райо¬ну. – Якщо у 1960-80 роках майже всі берегівські пагорби рясніли виноградниками, жодний клаптик придатної для вирощування площі не пустував, то тепер сумно дивитися на цю картину. Розпаювання землі призвело до того, що більшість колишніх виноградників заросли чагарниками. Виноградну лозу вирощують лише поодинокі фермери. А підтримка держави – на ділі просто пусті обіцянки…”
Учасники  конференції вирішили у подальшому збиратися частіше, запрошувати всіх небайдужих і спільно знаходити шляхи подолання виходу з кризи, в якій може опинитися наше чудове надбання – виноградарство і виноробство.

P.S. До речі, якщо говорити про берегівський фестиваль вина “Біле вино-2010”, то тут найкращим виноробом 2010 року було визнано Шандора Нодя (с. Кідьош). Особливо відмічено його “Совіньон”. Від міністерства сільського господарства Угорщини приз отримав Юрій Параска (с. Бене) за найкраще “біле” вино. “Золоті” нагороди дісталися виноробам В. Кузьмі за “Трамінер”, Б. Варзі (с. Мужієво) за “Совіньон” та П. Міткулинцю за десертний “Кагор”.

Олександр Ворошилов, “Старий Замок “Паланок”