Наталія Бігунець: «Здорова і сильна сім’я – моє життєве кредо»
Навіть неозброїним оком дуже важко непомітити величезну кіькість аптек у нашому місті. Видно, аптечний бізнес – дуже вигідна і грошовита справа. Але у будь-якій діяльності виживає найсильніший, найкраще проявляє себе професіонал, а час тут – безперечно найвагоміше випробування. Якщо мова йде про професіонала у своїй справі і про час, то аптеки мережі «СВІТ» – давно себе виправдали, тому що існують на ринку вже більше 10 років – з 1998-го. Про аптеки загалом і проблеми у цій галузі, а також про «світ» очима успішної сучасної жінки, ми поспілкувалися з Наталією Іванівною Бігунець, котра є керівником 8-ми аптек з мережі «Світ».
Йдучи на зустріч, я готувала серйозні питання й була налаштована на цілком ділову розмову, а натомість ми з Наталією Іванівною щиро й «по-жіночому» поговорили про актуальні й наболілі питання і про життєві погляди й позиції. Зайшовши в аптеку «СВІТ», що на проспекті Свободи, де й мала відбутися наша зустріч, я побачила, як старенька бабця щиро дякувала лікарю-офтальмологу за професійну консультацію і лікування. Це справило приємне враження, бо часто в аптеках ми бачимо невдоволених людей. Я одразу сказала про це Наталі Іванівній.
– У мережі аптек «СВІТ», а це 6 аптек в Ужгороді і 2 в Ужгородському районі, працює більше 20-ти фармацевтів і провізорів високого рівня кваліфікації, котрі можуть надати професійну консультацію, грамотно розказати про той чи інший медичний препарат і порекомендувати потрібного спеціаліста.
Та, крім того, що усі працівники є професіоналами, вони ще й приємні комунікабельні люди, що в нашій професії є також надзвичайно важливим, каже пані Наталія, тому що хворі люди потребують уваги і хорошого ставлення, а нерідко поради й співчуття. Тож, коли до нас заходять медпрацівники, пацієнти чи клієнти, і відзначають позитивну й приємну ауру в аптеці, мені, як керівникові, дуже приємно. Та й подобається мені мати справу з розумними знаючими людьми.
– Хто ви за освітою?
– Я – лікар-окуліст. Власне, від цього і пішла назва моєї фірми «СВІТ», тобто visus (з лат.) – зір, бачити. Але я трохи це переграла і вийшло «бачити світ очима».
– Розкажіть, будь ласка, про апетки, асортимент і додаткові послуги.
– Крім того, що в аптеках нашої мережі «СВІТ» можна придбати різні види медичних прпепаратів, вони надають ще й широкий додатковий спектр послуг.
Наприклад, зараз ми знаходимося в єдиній на весь регіон аптеці (пр.Свободи, 3), котра спеціалізується саме на лікуванні очних захворювань. Ми вирішили виділити цю аптеку з нашої сітки і зробити її з офтальмологічним напрямом. В аптеці є повний асортимент ліків для тих, у кого проблеми з очима. Крім іншого, на базі цієї аптеки, ви можете перевірити свій зір, проконсультуватися із кваліфікованим спеціалістом, як правильно приймати ті чи інші ліки, капати очі чи надягати лінзи або закласти мазь за повіку, тут вам випишуть і рецепт до лікаря. А ще тут можна отримати консультацію терапевта.
Доречі, у нашій системі аптек є також аптека «Матері і дитини» (вул. Другетів), в якій робиться акцент на препаратах, призначених для вагітних, маленьких діток і мам.
Як лікарю, мені неприємна ситуація, коли люди займаються самолікуванням, продовжує Наталія Іванівна. І перше, на що я роблю акцент своїм фармацевтам чи провізорам, – це те, щоб вони ніколи самостійно не призначали людині той чи інший медикамент. Це неправильно. Медикаменти повинен призначати тільки лікуючий лікар, котрий веде хворого. А персонал аптеки хіба що може тільки порекомендувати до якого лікаря краще звернутися у певній ситуації.
– Яке ваше життєве кредо?
– Сильна і здорова сім’я. Я рахую, що якщо цей принцип стане загальноприйнятою нормою у суспільстві, то й саме суспільство зміниться на краще, стане більш згуртованим, буде сильним і здоровим. З цінностей для мене найперша – сімейна. Мушу зазначити, що в такому дусі мене виховував мій батько, котрий наводив приклад, що, якщо взяти один палець, то його дуже легко зігнути й зламати, одному пальцеві погано, а от якщо є п’ять пальців і вони стиснуті в кулачок, як справжня сильна сім’я, то їх вже непросто побороти.
Така сімейна і людська згуртованість, так само, як і сімейні цінності, повинні передаватися з покоління в покоління для того, аби люди були душевно здорові, чисті й спокійні. А від сім’ї вже йде все інше – робота, статус, положення у суспільстві, матеріальне становище тощо. Усе найнеобхідніше ми виносимо із сім’ї. І якщо кожен прикладе невеличке зусиллядо чогось, то воно пошириться і вийде хороший позитивний результат. Оце моє кредо.
– Як вам вдається поєднувати сім’ю і нелегку справу керівника цілої аптечної мережі?
– Коли людина не сидить на одному місці і займається багатьма справами одразу, то вона встигає все. Чим більше працюєш, тим більше встигаєш. А якщо сидіти на одному місці, то точно нічого не встигнеш. Але звівсно й рідні допомагають, підтримують, ставляться з розумінням до моєї зайнятості.
– Повернемося до аптек. В Ужгороді (і не тільки) їх дуже багато. З чим це пов’язано, на вашу думку?
– З 1998-го року, коли я лише починала, кількість аптек дійсно дуже стрімко зросла. Я думаю, що перш за все, це пов’язано з тим, що раніше існував певний територіальний принцип. Згідно нього, аптеки повинні були бути розташовані одна від одної на відстані 1-го кілометра. Така була норма, закладена у ліцензійних умовах, та зараз нею нехтують. Територіального принципу треба дотримуватися особливо тоді, коли видаються так звані аптечні паспорти, які підписують СЕС, міськвиконком і Держінспекція з контролю якості лікарських засобів.
Я рахую, що на рівні вищевказаних установ має вестися підбір аптек з урахуванням територіального принципу і навіть якщо всі умови для аптеки витримані, але територіальний принцип не дотримується, то таку аптеку, я думаю, просто не потрібно відкривати. За цим, в першу чергу, повинна стежити влада. Тоді б точно не було такої ситуації з аптеками, зокрема в нашому місті, як зараз, коли на кожному кроці аптека.
Має бути виважена система і розумні рішення зі сторони влади, бо чи потрібна місту така кількість аптек? Раніше діяв територіальний принцип, а зараз ми спостерігаємо просто «штамповку аптек». Так би не мало бути. Але всеодно зараз йде «природній відбір» і виживуть не всі, а тільки ті, хто буде чимось виділятися, пропонувати дійсно якісну послугу і, що немаловажливо, – хорошу прийнятну ціну.
Хтось відкриває аптеку на один місяць, прагнучи заробити «швидкі гроші» і заробити на здоров’ї людей, але швидко зникає з ранку, канувши в Лєту.
– А що потрібно для того, аби відкрити аптеку?
– Перш за все, потрібно отримати ліцензію. А для того, щоб отримати ліцензію, треба підготувати необхідний пакет документів, так званий аптечний паспорт. А потім це все відправляється в Київ у Ліцензійну палату, яка й виносить остаточне рішення: надати ліцензію певному суб’єкту господарювання чи ні. На місцях контроль за діяльністю аптек здійснює Держінспекція з контролю якості лікарських засобів.
Та є величезна кількість норм, яких треба дотримуватися, щоб відкрити аптеку. Це, по-перше, вимоги до приміщення, яке повинно бути відповідно обладнане шафами, холодильниками. Для нормальної роботи аптеки у ньому мають бути витримані температурний, вологісний і світловий режими. Це основне, тому що медикаменти повинні зберігатися в певних умовах. В іншому випадку лікарські засоби просто втратять свої властивості і можуть завдати шкоду людям.
– Ви підтримуєте вітчизняного виробника? У асортименті аптек мережі «СВІТ» більше медикаментів українського виробництва?
– Це залежить не від мене. Те, що є більш ефективним і користується попитом у людей, ми і завозимо. А також має значення і той фактор, які препарати найчастіше виписуються й призначаються лікарями. Ми орієнтуємося на потреби споживачів.
– Ну а тепер про найактуальніше, про те, що дуже цікавить клієнтів – про ціни у ваших аптеках…
– Те, що найбільше цікавить людей, мене на даному етапі радує (Посміхається – Авт.). Я можу похвалитися, що ціни в мережі аптек «СВІТ» на сьогоднішній час конкурентноздатні і нижчі середнього рівня по Ужгороду. Ми досягли такого результату у звязку з тим, що перейшли на абсолютно нову систему роботи з постачальниками. І завдяки цьому ми сильно знизили ціни – майже на 10-12%.
Крім того, в аптеках мережі «СВІТ» діє накопичувальна система знижок від 2 до 5%. Так ми працюємо останні чотири роки. А хворих на цукровий діабет, туберкульоз та гемодіаліз ми стовідсотково забезпечуємо ліками безкоштовно.
Що ж стосується націнок в аптеках, то вони строго врегульовані за державним законодавством і не перевищують дозволених 25-ти%. Ми цього чітко притримуємося. І не тому, що це все контролюється і Держінспекцією з контролю якості лікарських засобів і інспекцією за цінами, а тому, що не в наших правилах наживатися на здоров’ї людей.
– Наталіє Іванівно, чи берете участь у якихось благодійних акціях?
– Ми проводили одноразові акції, в рамках яких можна було безкоштовно виміряти артеріальний тиск, перевірити рівень цукру в крові і поважитись. Але в наших аптеках це можна зробити цілком безкоштовно кожного дня. А ще ми співпрацюємо з деякими амбулаторіями, допомагаємо їм, зокрема довозимо туди ліки за власний кошт.
– Ви – людина, котра «собаку з’їла» на аптечній справі, знаєте про неї все. Які для вас наболілі питання в цій галузі?
– Мені б хотілося, щоб населення не займалося самолікуванням. Щоб у людей з’явився більш правильний підхід до власного здоров’я і самопочуття. Основна маса людей неправильно харчується, веде неправильний спосіб життя і неправильно лікується: приходить людина в аптеку і каже: «Дайте мені щось від голови, від шлунку, від печії» і так далі. А таке ставлення до себе теж починається в сім’ї і відбивається на всіх ланках життя.
Я бачу в цьому проблему і хотіла б, щоб ця ситуація змінилася. Це, зокрема, й намагаюся зробити, починаючи зі своїх аптек і за допомогою своїх працівників, котрі радять пацієнтам вчасно звертатися до лікаря, поводити себе більш грамотно і не займатися самолікуванням, яке ніколи не призводить до хороших результатів. Фармацевти й провізори не повинні спонукати людей до самолікування. Вони можуть радити тільки в безрецептурних медикаментах.
– Що б ви хотіли змінити в аптечному бізнесі?
– Змінила б ситуацію по відпуску медикаментів – тільки за призначенням лікаря і дуже чітко б контролювала це питання; ввела б територіальний принцип, щоб все не була так хаотично, адже аптека – це установа, яку не можна прирівнювати до магазинів і відкривати на кожному кутку; хотіла б, щоб був більший контроль з боку держави за якістю лікарських препаратів. Ліки проходять сертифікацію і на це я б звернула особливу увагу, зробила б її жорсткішою, ніж вона є тепер.
– А що ви думаєте з приводу сімейних лікарів в Україні і страхової медицини?
– Практика сімейних лікарів тільки починає вводитися в нашій країні, але вона вже певний час і досить успішно існує на Заході. Та амбулаторії сімейного типу, як на мене, – дуже непогана ідея, тому що лікар, котрий спостерігає певну групу людей, знає всю інформацію про стан їхнього здоров’я чи про захворювання і може легше прийняти правильне рішення в наданні допомоги чи лікуванні пацієнта. Сімейна медицина має свою перспективу.
Так само, як і страхова медицина, котра є альтернативою того, що ми маємо на даному етапі. Я думаю, що ми поступово дійдемо до того етапу, коли потрібно буде вводити страхову медицину, тому що так, як зараз довго тривати не може. Це тупиковий варіант. Наша так звана «безкоштовна» медицина не має шансу вижити, бо держава немає змоги забезпечити все населення потрібним медичним обладнанням, ліками і кваліфікованим персоналом. Для цього потрібні великі кошти. Страхова медицина може існувати паралельно із державною для того, аби у людей був вибір. Перейти на страхову медицину державі буде дуже непросто, але це вже зробили країни-сусідки, зокрема Польща та Угорщина.
– Нещодавно був День мепрацівника. Як відмітили? І взагалі чи часто збираєтесь всім колективом, влаштовуєте свята?
– Відмічаємо всі свята разом, зокрема 8 березня і професійне свято – День фармацевта у вересні.
Так історично склалося, що в нашій мережі працюють одні жінки, немає жодного чоловіка. Можливо, це тому, що фармацевтами більше стають жінки. Але у нас майже немає плинності кадрів. Колектив працює разом вже багато років, якщо йдуть, то тільки в декретну відпустку, але потім знову повертаються. Ми працюємо у жіночій – дружній, теплій і приємній обстановці й атмосфері, де всі один одному радо допомагають і підтримують. Колектив спрацьований, люди поважають одне одного і люблять справу, якою займаються. Це, я впевнена, відчувається.
Отже, жінками не народжуються – ними стають, зокрема стають успішними жінками, завдяки своїй витримці, умінню працювати і стійким життєвим позиціям. Можливо, жінки дійсно бачать світ по-своєму і у нашому світі переважає боротьба за здоров’я, материнський інстинкт і принципи добра й любові. Тож рецепт успіху від Наталії Бігунець простий – бути активною, дієвою, любити рідних, життя і справу, якою займаєшся.
Лілія ЗАЛИВНА, газета “НЕДІЛЯ”
