Ужгород: “Йди і повішся!”, порадив чиновник підприємцю-перевізнику, який запитав у нього, як далі жити
Один розчерк чиновницького пера поставив сім’ю донедавна успішного ужгородського підприємця-перевізника на межу виживання.
Втрата роботи єдиного годувальника сім’ї перекреслила усе їхнє налагоджене життя, відібрала надію і впевненість у завтрашньому дні.
— Я займався перевезенням людей на автобусах з 2002 року, постійно оновлював техніку, першим у Закарпатті купив автобус «Еталон», — розповідає Сергій Куделя. — Для цього завжди брав кредити і вчасно їх повертав. Аби купити автобус, довелося навіть продати квартиру. І ось я залишився з двома автобусами «Еталон» 2005 і 2008 р. в., 11-місячною дитиною, непрацюючою дружиною, придбаними в кредит легковою машиною та квартирою, безробітний і хворий. Перевезення були у мене єдиним прибутком, джерелом існування. Біда до мене прийшла 15 грудня 2009 року. Обидва мої рейси забрав собі через підставних осіб чиновник ОДА, на той час заступник голови ОДА і голова конкурсного комітету із визначення автомобільних перевізників на між-міських і приміських автобусних маршрутах В. Л.
Я вісім років працював чесно, старався, оновляв автобуси і тому раніше нерентабельні рейси у мене перетворилися у високорентабельні, що не залишилося непоміченим чиновником. Очевидно, побоюючись того, що після президентських виборів позбудеться своєї високої посади, він вирішив підстрахуватися й забрати обидва мої прибуткові рейси собі: поставив на конкурс проти мене свою людину, підробили їй бали й оголосили переможцем. Та й цього було замало. Під виглядом Рахівського і Мукачівського АТП позабирав у перевізників-підприємців їхні рейси. Тепер вони всі працюють на цього «царка».
Я намагався брати участь в інших конкурсах, та чомусь програв людині з 18-місним «Спринтером», якому понад 10 років. У цього перевізника нема ні пристойного автобуса, ні жодного працівника. А за умовами конкурсів такі «бусики» взагалі не допускаються до перевезень людей. Та для цього «царка» закони неписані й совісті у нього нема. Він збагатився за рахунок того, що сім’ї таких, як я, загнав у злидні.
Не погоджуючись із рішенням конкурсного комітету, Сергій Куделя подав на нього до суду. У березні Закарпатський окружний суд виніс ухвалу, у якій значиться, що «оскільки у даному випадку є очевидними ознаки протиправності оскаржуваних рішень, до ухвалення рішення у даній адміністративній справі, слід вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення конкурсного комітету із визначення автомобільних перевізників на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території області, … у частині визначення переможця з перевезення пасажирів за маршрутом № 741/742 «Ужгород — Міжгір’я через Сваляву» та наказу Управління промисловості та розвитку інфраструктури Закарпатської обласної державної адміністрації в частині введення в дію цього рішення і заборонити Закарпатській ОДА приймати будь-які інші рішення та видавати тимчасові дозволи щодо здійснення перевезень пасажирів за цим маршрутом до вирішення судової справи.
Та, за словами Сергія Куделі, чиновники не спішили виконувати рішення ухвали й надалі надавали дозволи своїм людям. А ось йому за звернення до суду вирішили помститися, як про це і попереджували. Помста ця втілилися у відмові в наданні перевізникові будь-яких рейсів. Сергій Куделя розповідає: «Від мене забрали мої рейси та ще й заважають відкрити інші. Ще у лютому я звернувся до Баранинської сільської ради з проханням відкрити рейс «Довге Поле — Ужгород». Там мені пішли назустріч. Юрист із Баранинців підготував необхідні документи, пішов з ними до ОДА. Але там сказали юристові, що для Куделі «рейсу не дамо, він не пройде жодний конкурс. Я переконаний, це через те, що я подав на конкурсний комітет до суду».
Опинившись у такій складній ситуації, пан Куделя звертався з проханням розібратися у ситуації до голови ОДА О. Ледиди, однак розгляд справи дещо «завис». На кого сподіватися та чи взагалі можна сподіватися, що чиновники таки проявлять милість і можна буде знову працювати, підприємець вже не знає.
Найобразливішим для нього є те, що конкурсна комісія віддала перевагу некомфортним й із малою вмісткістю автобусам, тоді як автобуси С. Куделі є нові й відповідають усім вимогам. Зокрема, в Умовах проведення конкурсу на перевезення пасажирів автомобільного транспорту у пункті про визначення переможця конкурсу значиться таке:
«7.3 При визначенні переможця конкурсу в разі рівних пропозицій претендентів перевага надається перевізникам, які представили до конкурсного комітету: сертифікат відповідності послуг з перевезення пасажирів автобусами ліцен-зійним умовам, а також для міжміських автобусних маршрутів свідоцтво відповідності автобуса параметрам комфортності».
Чому ж конкурсною комісією було знехтувано цими вимогами при визначенні переможця конкурсу?
***
Чому чиновники міжгірців за людей не вважають?
Відірваними від світу з якоїсь чиновницької волі опинилися мешканці кіль-кох сіл Міжгірського та Хустського районів. Річ у тім, пишеться у колективному листі до редакції, що понад 25 років Міжгірським АП виконувався автобусний рейс Міжгір’я—Ужгород, який відправлявся з Міжгір’я о п’ятій ранку і вже по дев’ятій був в Ужгороді. Рейс був дуже зручний, оскільки автобус зупинявся в кожному селі, й багато людей мали змогу вже зранку потрапити до обласних установ чи до обласної лікарні й того ж дня повернутися додому. А ще завдяки такому рейсу батьки студентів, що навчаються в Ужгороді, могли передати своїм дітям якийсь пакунок.
Та невідомо чиїм розпорядженням цей рейс було ліквідовано. Наразі з Міжгір’я в Ужгород є рейс лише через Сваляву, а мешканці сіл Запереділля, Березове, Монастирець, Липча, Іза, Кошельово тощо не мають ніякої можливості дістатися до обласного центру. Мікроавтобуси хоча й проїжджають через ці села, але не зупиняються в них, бо вже переповнені.
Мешканці згаданих сіл просять обласну владу відреагувати на їхній лист і вирішити проблему.
РІО