Закарпатський народний хор уже 65 років репрезентує народне мистецтво Карпатського краю
В осінню пору поетів, митців та артистів, коли різнобарвні кольори природи надихають на нові творчі звершення, коли в мальовничому краї – Срібній Землі – проходить фестивальний сезон, перший в історії Закарпаття професійний колектив – заслужений академічний Закарпатський народний хор – святкує свій ювілей. Цього року виповнилося 65 років його творчого життя.
Про здобутки, творчі досягнення та життя ювіляра охоче розповіла його художній керівник та головний диригент, заслужений працівник культури України Наталія Петій-Потапчук.
– Наталю Йосипівно, з чого починався Закарпатський народний хор?
– Заснований хор 25 вересня 1945 року у м. Ужгороді. Тодішній його статус був – Закарпатський ансамбль пісні і танцю. Згодом, у 1947 році, творчий колектив було реорганізовано в Закарпатський народний хор. Художнім керівником призначили Миколу Добродєєва, а головним балетмейстером – Валентина Ангарова.
– А коли пройшов перший успішний концерт колективу?
– 17 червня 1946 року. Саме тодішній виступ і засвідчив народження першого на Закарпатті високопрофесійного мистецького колективу, у майбутньому – Закарпатського народного хору. Народний хор стрімко та блискавично завойовував багатонаціональною своєрідністю репертуару, високою професійною майстерністю симпатії шанувальників народного мистецтва як в Україні, так і за її межами. Це підтверджує і почесне звання “Заслужений колектив УРСР”, яке хор отримав у 1959 році. А через 50 років – хор удостоївся статусу “Академічний”.
– Пані Наталю, що Ви можете розповісти про нинішнє життя заслуженого академічного Закарпатського народного хору?
– Це – єдиний в Україні професійний колектив, який пропагує і збагачує не тільки українську пісенну й хореографічну культуру, а й мистецтво всіх національних меншин, які здавна тісно заселяють закарпатську землю. Наша мета – шукати та збирати твори закарпатського мистецтва, аби потім репрезентувати їх глядачам. Тому Закарпатський народний хор повинен залишатися й надалі еталоном народної творчості нашого краю.
У репертуарі нашого колективу – старовинні русинські, українські, словацькі, угорські, чеські, румунські, німецькі та російські народні пісні й танці, які колектив виконує як в Україні, так і за кордоном. До складу нашого колективу входять – хорова, танцювальна та оркестрова групи. Це – велика дружня сім’я, яка працює у кількості 85 артистів.
Я вважаю, що зараз колектив знаходиться у хорошому стані. У нас талановиті артисти, котрі люблять та живуть культурою та традиціями рідного, барвистого та колоритного Закарпатського краю.
Останнім часом у нашого колектива було досить багато цікавих поїздок. Ми побували на гастролях в Донецькій та Дніпропетровській областях, їздили в Хорватію, Угорщину, Словаччину, Чехію. Одним словом – не зупиняємося та активно працюємо.
Радує й те, що Закарпатським хором цікавиться публіка, серед якої є багато молодих людей, яким не байдужі традиції рідної землі.
– 65 років – це немалий відрізок часу. Які досягнення та надбання за увесь цей період творчого життя у “скарбничці” ювіляра?
– Наша гордість – це наші артисти. Заслужений академічний Закарпатський народний хор – це, практично, єдиний колектив України, який у своєму складі має трьох народних артистів України – Клару Балог, Клару Лабик та Петра Матія. Навіть Національний заслужений академічний український народний хор ім. Григорія Верьовки не може цим похвастатись. Окрім цього, у нашому колективі є багато заслужених артистів, немало наших учасників нагороджені різноманітними державними відзнаками.
– Які особистості внесли важливу лепту в розвиток та розквіт Закарпатського народного хору?
– Звичайно, протягом усього часу існування хору були і злети, і падіння. Однак, міцним фундаментом колективу були творчі, віддані своїй справі, талановиті люди.
Впродовж усього творчого життя, художніми керівниками та головними диригентами були такі відомі особистості, як Петро Милославський (1946-1954 рр.), Михайло Кречко (1954-1969 рр.), Микола Попенко (1969-1986 рр.), які становили підґрунтя професійного хорового мистецтва Закарпаття. Їхню роботу гідно продовжили Орест Щербатий (1986-1992 рр.), Петро Сокач (1992-1997 рр.), Зеновій Корінець (1997-2002 рр.), Михайло Вігула (2002-2006 рр.), а з вересня 2006 року цією почесною справою удостоїли мене.
Незмінним балетмейстером упродовж кількох десятиліть є легенда закарпатської професійної хореографії – народна артистка України Клара Балог.
Гордістю колективу є такі відомі постаті, котрі своїми талантами підняли заслужений академічний Закарпатський народний хор на високопрофесійний рівень, як заслужені артисти України Іван Опаленик, Терезія Бартфай, Марина Сєніна, Борис Єрьоменко, Віктор Даньо, Петро Куштан, Олена Поляк, Михайло Ходанич, Микола Форіш, Марія Білоєнко, Адольф Баглаєнко та Віра Баганич.
Хотілося б відзначити й нинішніх солістів – Петра Матія, Клару Лабик, Олександра Товта, Яну Садварій, Ольгу Матьовку, Світлану Одоксту, Наталю Мацко, Володимира Гірника, заслужену артистку України Надію Гораль та ще багато інших молодих талановитих митців.
Зазначу, що Закарпатський народний хор – це колектив, який репрезентує народне мистецтво. А якщо ти не любиш свою справу – то не зможеш працювати в ньому. Тому, я вважаю, що найбільшими патріотами є ті люди, котрі працюють у подібних колективах. Адже, заради мистецтва, їм часто доводиться відриватися від сім’ї, щоб їздити на гастролі та вихідні і святкові дні проводити долеко від своїх родин.
– Наталю Йосипівно, поділіться з нами, будь ласка, найближчими планами Вашого колективу?
– Насамперед, ми готуємося до поїздок-гастролей у Словаччину, Угорщину та Польщу. Також працюватимемо над створенням нових цікавих програм, творів. Сучасний відомий композитор Василь Гайдук написав для нашого колективу монументальний твір – ораторію “Мати”. У ньому поєднане як сучасне, так і традиційне хорове письмо. З твором слухачі зможуть ознайомитися наступного року на концерті, що буде приурочений до Дня незалежності України.
Плануємо записати і випустити на DVD-носій програму хору, куди ввійдуть нові твори колективу та шедеври нашого “золотого фонду”. З усім цим шанувальники Закарпатського народного хору матимуть можливість ознайомитися наступного року.
– Що б Ви хотіли побажати колективу-ювіляру та його шанувалькам?
– Я вважаю, що найбільше щастя та розкіш для людини – це спілкування. Спілкування з мистецтвом, зі спадщиною рідного краю. А Закарпатський народний хор є частинкою тієї спадщини. Тому, бажаю всім спілкування зі справжні мистецтвом, духовністю.
Щоб здоров’я, радість, успіх, світло, благополуччя, Божа благодать, натхнення, радість від творчості та професійні злети ніколи не покидали Вашої життєвої стежки.
– Дякуємо за розмову. Від себе хочемо побажати усьому колективу Закарпатського народного хору досягнення нових творчих вершин, яскравих та радісних життєвих моментів, здійснення всіх ваших мрій.
