Із щоденника Сергія ФЕДАКИ… ТЕАТР
Минулої неділі обласному українському музично-драматичному театру виповнилося 65 років. Саме 7 листопада 1945 р. (тоді цей день був державним святом – річниця більшовицької революції) цей театр дав свою першу виставу за п’єсою К.Симонова “Під каштанами Праги”. Відтоді триває безперервна історія театру. Хоча українські театри були в краї і раніше (з 1921 р.), але вони надовго припиняли свою роботу, розпадалися створювалися заново у зовсім іншому складі. Ця пунктирна лінія перетворилася на суцільну тільки з 1945-го. Відтоді багато чого змінилося, кілька разів докорінно оновилися акторська трупа і технічний персонал, заклад перебрався у значно більше приміщення на іншому березі Ужа, лишивши старе лялькарям, принципово змінився репертуар. Свій черговий напівювілей театр зустрів і з оновленим керівництвом. На директорську посаду в результаті судового рішення повернулася Зоряна Зінов’єва, відома як фаховий організатор конкурсів краси та інших шоу.
Свого часу вона пішла з цієї посади у декретну відпустку, а по її закінченні так і не була поновлена у директорському кріслі. Тепер це зроблено із запізненням у кілька років. Наразі З.Зінов’єва використовує кілька місяців своїх законних щорічних відпусток, а обов’язки директора виконує знана актриса і заступник директора з господарських питань Любов Оленчук. На її плечі і випало відкриття нового сезону та організація урочистостей. На попередній прес-конференції Л.Оленчук повідомила, що театр відновлює регулярність своєї роботи. Два дні на тиждень він даватиме вистави на власній сцені, у ці дні вона вже не здаватиметься жодним гастролерам. Також театр регулярно виїжджатиме у райони (по можливості щотижня), а також за межі області, в тому числі за кордон. Остання така поїздка, дуже успішна, відбулася цієї осені до Хорватії.
Планується за рік-два нарешті закінчити ремонт приміщення – за умови, якщо обласна влада здійснюватиме належне фінансування, хоча би так, як цього року. суттєво оновиться репертуар за рахунок української і світової класики, а також п’єс на злобу дня. Не забуті і місцеві автори, перша же вистава 11 листопада – “Дорога до раю”, це інсценівка повісті Д.Кешелі про хлопчика Митрика, такого собі закарпатського аналога марк-твенівського “Тома Сойєра”. Даний твір вже ставився у ляльковому театрі, де був сприйнятий на ура.
У драматичному же театрі до нього підійшли цілком по-новому. Написано зовсім іншу п’єсу (Д.Кешеля великодушно дозволив: “Змінюйте хоч геть усе, лишіть тільки моє прізвище”), дано музичний супровід з закарпатських пісень і танців, які підібрав завідуючий літературною частиною В.Кобаль. Багато несподіваних режисерських ходів запропонував художній керівник А.Філіпов. Спершу планували цією виставою і відкрити сезон, але бажаючих привітати театр виявилося так багато, що довелося провести окремий урочистий вечір. Грамоти, квіти і конверти вручали представники влади і профспілок. Особливо тепло вшанували ветеранів сцени. Долучилися серйозні меценати.
Вперше глядач мав можливість побачити на сцені практично весь творчий склад театру, який сидів у кількох ярусах, дещо нагадуючи президію брежнєвських часів. Привітали ювілярів колеги з трьох інших професійних театрів Закарпаття – лялькового, мукачівського російського і берегівського угорського, а також з культосвітнього коледжу, музичного училища, з дрогобицького театру і київської оперети. Від імені лялькарів вітав Еней та купа ляльок, які вилізли з однієї винної бочки. Мукачівці вивели на сцену цілий зоопарк звірів, котрі уособлювали собою різних працівників ужгородського театру.
Угорці читали трьома мовами Шекспіра. Студенти вийшли у костюмах персонажів, які в різні роки фігурували на цій великій сцені. Дві актриси оперети заявили, що наш театр має кадри, здатні конкурувати з киянами, недарма в нашому репертуарі уже є кілька оперет. Власне, артисти балету Т.Гамага і його дружина Гамага-Якубик і продемонстрували свої блискучі вокальні дані, виконавши услід за гостями кілька партій з оперет І.Кальмана. у найближчій же перспективі театр змагається за звання академічного, це дозволить підняти нинішні низькі зарплати бодай у півтора рази.
Ніби це питання має постати на перших сесіях новообраної облради. Ну і, звісно, театр боротиметься за увагу і любов глядача, бо ж працює у кінцевому підсумку для нас.
Сергій ФЕДАКА, газета “НЕДІЛЯ”