Україна на порозі грандіозної соціальної афери!

В останні тижні провідні юристи-регіонали докладають надзвичайно багато зусиль для виконання пілотного рішення Євросуду у справі “Юрій Іванов проти України”, винесеного в кінці 2009 р. У рамках цього рішення європейські судді довели до відома української влади, що в Україні є загрозлива системна проблема – держава хронічно не виконує рішення власних судів. Євросуд дав нашим владарям термін до 15 січня 2011 р., щоб ті принциповим чином ліквідували такий стан справ, що не має нічого спільного з демократичними та правовими цінностями Європи.
Важливо, що в переважній більшості випадків Україна не виконує рішення своїх же судів саме в рамках соціальних спорів – коли громадяни через суди намагаються вибити з держави належні їм за законом соціальні виплати. Справа Юрія Іванова – з їх числа. Тільки тепер держава змушена буде платити Іванову двічі – і за невиплачену соціалку, і за невиконання рішення національного суду з цієї ж соціалки.

Але після 15 січня 2011 р. буде ще крутіше. Якщо Україна не забезпечить виконання рішень своїх національних судів, тисячі аналогічних справ будуть розглядатися в Євросуді за прискореною процедурою. І – більше того – даний суд стане встановлювати подвійний розмір компенсації для українських громадян – як штраф України за невиконання пілотного рішення. До речі, це будуть перші в історії Євросуду штрафні санкції такого роду.

Для розуміння розмаху проблеми досить назвати лише одну цифру, озвучену заступником міністра юстиції Валерією Лутковською. Мова йде про 130 млрд. грн .- загальну суму соціальної заборгованості перед громадянами одних лише держпідприємств (ПЕК та інші), які не виконують рішення судів через законодавчий мораторій. Це приблизно половина запланованих доходів держбюджету-2011.

Ясно, що регіонали навряд чи налаштовані виплачувати громадянам астрономічні суми, хоча це було б найбільш справедливим рішенням. Але у владі такий підхід мало хто розцінить інакше, ніж необхідність платити з власної кишені. Вірніше – з держбюджету. Простіше кажучи, у владних верхах, швидше за все, взагалі не розуміють, чому це раптом вони повинні платити те, від оплати чого вони віртуозно ухилялася довгі роки.

Тому найбільш вірогідний сценарій розвитку подій – регіонали спробують придумати диявольськи підступний план і одним махом знищити купу соціальних проблем. Можливий ключовий задум такого плану – залишити громадян не з соціальними виплатами, а з носом.

Виправдань у нинішньої влади достатньо. По-перше, не одна ПР відповідальна за прийняття під будь-які вибори свідомо нездійсненних соціальних законів – цим грішили всі без винятку політичні сили і фігури в Україні. По-друге, якщо не вирішити проблему соціальної заборгованості радикальним чином, то санкції Євросуду, що підлягають виплаті, будуть рости ледь не в геометричній прогресії.

Згаданий вище диявольськи підступний план має включати в себе дві складові – скасування проблемних соціальних законів і компроміс держави з громадянами за наявної соціальної заборгованості. Компетентні співрозмовники відзначають, що обидві цілі досяжні за рахунок, наприклад, випуску держоблігацій. Тим самим держава визнає цю заборгованість держборгом і декларує хоча б зовнішній намір розплатитися з громадянами. Всю суму держбюджет України ні за яких обставин не потягне – це має бути зрозуміло кожному. А по 1-2% річних за облігаціями держава цілком здатна платити.

Громадяни, які стоять перед вибором не отримати нічого або отримати хоч щось, виберуть, звичайно, останнє і будуть ще радіти цьому. А якщо держоблігації з соціальної заборгованості вводити окремим законом, то цим же законом можна скасувати всі соціальні закони, виконати які держава не в змозі.

При цьому поява таких держоблігацій відкриє для влади широкий простір для маневру – у багатьох впливових осіб повинні зберегтися спогади про те, що саме отримали прості громадяни за приватизаційні сертифікати в 90-х.

І це тільки один з можливих варіантів дій для лідерів Партії регіонів. Цілком можливо, що їхні радники заготовили різні альтернативні ходи.

Вищеописаний сценарій – припущення, хоча і з високою часткою ймовірності. Хто ж у владі скаже, що вони збираються саме таким чином поступити з кровно-грошовими інтересами мільйонів громадян. Крім цього, потрібно враховувати й інші нюанси. Наприклад, те, що Європа може використовувати Євросуд як важіль тиску на українську владу – з потенційною метою провести вигідні закулісні торги на політико-економічну тематику. Крім цього, не варто скидати з рахунків і можливі кулуарні протистояння між впливовими регіоналами, а також інші підводні течії, які, як правило, широко не розголошуються.

У будь-якому випадку, при аналізі ситуації варто виходити з того, що українським громадянам ніхто нічого виплачувати, загалом, не збирається. І навряд чи варто припускати, що лідери ЄС і Партії регіонів ночами не сплять – все думають, як би справедливим чином повернути нашим громадянам соціальні борги і не ущемити при цьому їхніх інтересів, прав і свобод.

Ну, а громадянам, у свою чергу, залишається лише подумати: чи варто надалі купуватися на передвиборні соціальні обіцянки і взагалі голосувати за тих людей, які коли-небудь ратували за липову соціалку.

“Экономические Известия”