Закарпаттю є чим здивувати літературну Україну!
У вівторок в Ужгороді у прес-центрі «Закарпаття» з журналістами зустрілися лауреати премії імені Федора Потушняка в галузі літератури. Про особливості літературного процесу в краї говорили прозаїк, історик Сергій Федака, поетеса, літературознавець Лідія Повх, поетеса Надія Панчук та прозаїк Петро Ходанич.
Петро Ходанич, голова Закарпатського осередку Національної Спілки письменників України, одразу зауважив, що за останні 5-6 років у Закарпатті спостерігається своєрідний підйом літератури та ріст інтересу до неї. Втім наголосив, що водночас сьогодні присутній момент змагання літератури із засобами масової інформації. “Сьогодні ми маємо своєрідну трансформацію слова – від традиційної книжки, роману, повісті ми переходимо до слова універсального, яке формують синтетичні види культури”, – сказав пан Петро. Він коротко розповів про антології закарпатської поезії та літератури, упорядковані протягом останніх років членами СП, які підсумували літературний процес у краї протягом 20 ст. Зауважив Петро Ходанич, що всі ці збірки вийшли у світ за підтримки ОДА, що є дуже важливим, адже “ми знайшли порозуміння з владою. А саме держава є основним замовником культурних цінностей і культура формує державу, – це ще Руссо сказав.”
Далі пан Петро, який став лауреатом міжнародної премії “Карпатська корона” (Україна-Румунія), оголосив список лауреатів літературних премій за минулий рік та розповів про літературні фестивалі, які пройшли в різних містах краю протягом минулого року (“Карпатська корона” та “Карпатська ватра”). “Ми маємо, чим дивувати, – сказав Петро Ходанич. – Наша біда тільки в тому, що ми маємо слабке інформаційне поле. Спілка не може собі фінансово дозволити випускати власну газету чи журнал…” Ще однією проблемою СП Петро Ходанич назвав відсутність літературної критики. “Літературну критику зараз підмінила журналістика,” – додав пан Петро.
Стосовно плідності закарпатських письменників промовець зауважив, що особливий прорив у крайовій літературі стався в сфері романістики: за два останні роки було написано 6 романів (С. Федака “Карпатський кросворд” та “Валет Валентина Другета”; М. Дочинець “Лис у винограднику” та “Вічний”, що вийшов у світ минулого місяця; Д. Кешеля “Візьміть у свідки мої сльози”; А. Дурунда “Вічний Дон Кіхот”, П. Ходанич “Таємниця капища Перуна”).
Лідія Повх, яка отримала премію Потушняка в галузі літературознавства за книгу “Виховний потенціал дитячої літератури Закарпаття”, розповіла про етапи випробовування будь-якого літературного твору, зауваживши, що останнє і найважливіше випробовування – часом – пройдуть справді вибрані твори, які з роками стають документами епохи. “І сьогодні ми спостерігаємо, як на літературну арену виходять одні, а залишаються там зовсім інші,” – додала вона.
Про своєрідну взаємодію та перегукування в творчості нинішніх письменників розповів Сергій Федака, який здобув премію ім. Потушняка в галузі прози за історичний роман “Валет Валентина Другета”. В добі середньовіччя відбуваються події в творах Єви Берніцкі “Ключ від замку”, Мирослава Дочинця “Лис у винограднику” та, власне, у “Валеті…” С. Федаки. “Тема замку викликає інтерес, – каже він, – щось на кшталт Собору Паризької Богоматері у французів є й в ужгородців стосовно Ужгородського замку.” З твором Дочинця пан Федака наголосив на певній схожості у сюжетних колізіях, “багато спільної чортівні” автор знаходить і з романом “Таємниця капища Перуна” П.Ходанича. “Це прояв певного спільного потоку думки”, – зазначає автор.
Кількома словами розповів пан Сергій про роман Кешелі “Візьміть у свідки мої сльози”, який вийшов друком у львівському журналі “Дзвін”. Для нашого читача роман поки що недоступний, саме через відсутність подібного крайового літературного альманаху, який знайомив би читачів із новинками рідної літератури. “Але на фоні інших областей Закарпаття дуже серйозно виглядає в літературному плані”, – зауважив письменник, маючи на увазі в той же час і активність молодих людей, які пробують перо.
Про плани та нові літературні акції розповіла Надія Панчук, лауреатка премії Федора Потушняка за дві поетичні збірки “Скоромороз” та “Притулок простору”. “Літературний процес молодіє, – сказала вона, – і підростає покоління, яке має, що сказати.”
Відповідаючи на питання, поставлені читачами ресурсу Закарпаття онлайн про те, чому кількість письменників зростає, а читачів – дедалі зменшується, пані Надія, яка є науковим працівником Закарпатської обласної універсальної бібліотеки, зауважила, що це, на її думку, нормальний процес. “Зараз зростає кількість молоді, яка приходить читати не за програмою, а шукає те, про що почули в пресі, вичитали в інтернеті. А ще я спостерігаю, що діти, підлітки більше пишуть.”
Сергій Федака додав, що нині просто змінюється тип читання: “зараз більше людей читають в інтернеті, або роздруківки, або ж просто з екрану. А сам інтерес до текстів залишається.”
“А ще ми не завжди маємо можливості почитати”, – додав Петро Ходанич, зауваживши відсутність періодики, яка б публікувала нові твори та нерозвиненість системи книгорозповсюдження. “Відсутність літературної періодики, чи хоча б літературної сторінки в газеті нас дуже болить, – каже Петро Михайлович. – Та редактори в один голос питають: “Хто це буде читати?”…” Наявність такого видання, чи бодай сторінки, за словами письменника, дозволило б друкувати літературні новинки, літературну критику і заявити про творчу молодь.
В продовження теми творчої молоді розмова торкнулася і традиційного вже фестивалю “Березневі коти”. “На засіданні Спілки ми вирішили, що втручатися в “Березневі коти” не варто, – сказав Петро Ходанич. – Це прекрасно, що таке літературне вогнище з’явилося і в нас. Нехай молодь відчує смак до літератури. З часом, сподіваємося, ті “коти” або здряхліють, або подорослішають і найсильніші з них перетворяться на пантер чи левів у літературі. Повинно пройти змужніння.”
