Ужгород: Багато міських автобусних зупинок є “привидами” – немає ні знака, ні “кишеньки”…

[Total: 0    Average: 0/5]

Завжди чекали на автобус в одному місці й раптом він перестав там ставати. Нічого дивного — зупинку ліквідовано. Натомість десь в іншому місці з’явилася нова. То де ужгородські маршрутки повинні ставати, а де їх пасажир може зупинити сам?

Бути чи не бути автобусній зупинці на конкретному маршруті в Ужгороді, вирішує ціла комісія – представники міськвиконкому, ДАІ та самі перевізники. Прохати владу про відкриття на окремій вулиці посадкового майданчика можуть і самі пасажири. Або, як це відбувалося останніми роками в Ужгороді, зробити простіше: уподобати для виходу одне й те ж місце – і зупинка «приживеться». Навіть якщо її документально не існує.

Хоч переважне слово, де людям ставати, вважає голова Асоціації перевізників Ужгорода Іван Машкаринець, мало б бути таки за водіями – адже їм ліпше видно, на якій ділянці автобус чекають частіше і чи можна там зупинитися, не порушуючи безпеки руху. Нині ж перевізники найперше пропонують облаштувати місце для виходу пасажирів 3-го маршруту на вулиці Швабській. Бо люди тут завжди просять стати або «біля собору», або трохи далі – «коло хреста».

Нині всі пропозиції перевіз­ників щодо облаштування зупинок, каже Іван Васильович, у тому числі й на нових маршрутах, вив­чає спеціальна комісія.
Водночас пан Машкаринець зауважує інший нюанс: авто­буси, що працюють у режимі «маршрутне таксі» (а такі в обласному центрі всі. – Авт.) мали б ставати на вимогу пасажира в усіх місцях, де це дозволено звичайній машині. Однак працівники ДАІ дозволяють собі водіїв за це штрафувати. І трапляється таке доволі часто.

Документ, що водій маршрутного таксі може і навіть повинен ставати на вимогу пасажира таки є, – Постанова Кабміну № 176 від 18 лютого 1997 року «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту». Пункт 147 Правил гласить: «Водій автобуса зобов’язаний (…) зупиняти під час виконання рейсу в режимі маршрутного таксі автобус для посадки на вимогу в місцях зупинки громадського транспорту, а також в інших місцях, але не ближче, ніж за 100 метрів від місця зупинки громадського транспорту, якщо це не суперечить Правилам дорожнього руху». Іншими словами: якщо знак не забороняє ставати й за 100 метрів немає зупинки, то водій маршрутки має виконати вимогу пасажира. Те саме говорить, до речі, і Стаття 1 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Щодо офіційних зупинок, то пасажирам залишається тільки сподіватися, що невдовзі в обласному центрі їм таки дадуть лад. Бо поки що багато з них є «привидами» – немає ні знака, ні «кишеньки», не кажучи вже про лавиці й навіс. Наприклад, новий 22-й маршрут відкрився, а зупинок на вулицях Перемоги й Достоєвського немає жодної. На площі Шандора Петефі, звідки починає свій рух транспорт 3-го маршруту, нема навіть відповідного знака державного стандарту.

Багатьох пасажирів між тим не може не обурювати ліквідація деяких зупинок на вимогу. Наприклад, біля міської лікарні. Хоча в радіусі 100 метрів є майданчик для пасажирів (біля поліклініки), людині вгору, тим паче – хворій, іти важкувато. Іван Машкаринець зазначає, що поновити зупинку на вимогу біля міської лікарні таки варто. Зникли місця очікування автобусів і на вулиці Закарпатській (між тутешнім ринком та гуртожитком спеціалізованої школи-інтернату). Іван Васильович каже, що ставати маршрутці тут – справді порушувати правила дорожнього руху, бо це майже впритул до перехрестя з вулицею Загорською. Однак доцільніше б було зупинки не ліквідовувати, а перенести трохи далі. Поки ж деякі водії на вимогу в цьому місці таки стають. А коли відмовляються – пасажирові треба вийти або біля міськрайонного суду, або вже біля супермаркету «Дастор».

Інша річ – естетичний вигляд ужгородських майданчиків для пасажирів. «Якою саме має бути зупинка, визначає проект, погоджений із міською владою, – каже головний архітектор Ужгорода Олександр Шеба. – Обов’язкові атрибути – лавиці, навіс та прозора стінка, що захищає від вітру». В Ужгороді, як відомо, практикують облаштовувати на зупинках магазинчики. Отже, там, де вони є, за порядок повністю відповідає підприємець. Олександр Васильович зазначає, що свого часу була ідея облаштувати всі автозупинки за єдиним проектом, але її так і не втілили в життя. До цього питання варто повернутися. З естетичного погляду, на думку головного архітектора, в Ужгороді сьогодні лише одна зупинка виглядає як належить – на площі Дружби народів, де квітковий магазин.

Ярослав Гулан, Фото автора

Comments are closed.