Наталія Мигалина: “Я ніколи нікому нічого не доводила…”

Із 66-ти депутатів Ужгородської районної ради 13 – представниці прекрасної половини людства. Незважаючи на доволі забобонне число, наші депутати-жінки активно почали працювати над вирішенням проблем тих, хто повірив їм і делегував представляти власні інтереси у раді. Сьогоднішня розмова із заступником керуючого справами – начальником відділу організаційної роботи та взаємодії з органами місцевого самоврядування Закарпатської обласної ради, депутатом райради, заслуженим журналістом України Наталією Мигалиною власне про роботу, вплив на чоловіків і не лише…

– Наталіє Павлівно, з часу обрання вас депутатом Ужгородської районної ради минуло не так і багато часу, але певні підсумки, очевидно, ви вже можете підбити?

– Одразу зазначу: хоч я у владі працюю не один рік, але депутатська діяльність для мене є цілком новою справою  – то моє перше скликання. Отож маю свіжий погляд «новачка» на багато речей. Тому, можливо, із цього погляду найголовнішим підсумком першої стоденки діяльності як обласної ради, так і нашої районної назвала б те, що політичні сили, які пройшли в ради, працюють в конструктивному руслі – здоровий глузд переміг політичні амбіції. Це дуже важливо, адже вибори завершились і зараз виборці від нас чекають конкретної роботи. Мені приємно відзначити, що в переважній більшості депутатський корпус районної ради – це люди, котрі по-справжньому вболівають за нашу Ужгородщину, хочуть виправдати довір’я своїх виборців конкретними справами для громади. Вони налаштовані на роботу.

– А що особисто для  вас означає депутатство: статус, можливість вирішувати якісь  питання, додаткові  навантаження чи щось інше?

– Спасибі  за відверте питання. Ви знаєте, я довго вагалась, чи йти мені в депутати. Бо вважаю, що це почесно і надзвичайно відповідально. Обіцяти у нас вміють, особливо, коли йдуть в депутати. Але рано чи пізно треба подивитися в очі людям, котрі сподівались на тебе, і відзвітуватись про конкретні справи.

Свою  депутатську роботу розділяю на кілька напрямів. Перший – це робота над  проблемами району. Другий – це вирішення проблем Невицького і його мешканців. Проводячи передвиборні зустрічі, я передусім слухала невичан – чим вони живуть і що їм болить. Нічого не обіцяла, а говорила про своє бачення вирішення проблем Невицького, яких дуже багато. Добре розумію, що вирішити їх за короткий час практично неможливо, тому мусимо визначити пріоритети. На мою думку, насамперед необхідно завершити роботу над генеральним планом Невицького. Без цього про економічний розвиток села годі й говорити. А відтак докласти всіх зусиль для залучення інвестицій. Я неодноразово підкреслювала, що Невицьке дуже перспективне село – передусім в туристично-рекреаційному плані. В цьому напрямі і треба працювати. Будуть надходження в бюджет – буде і село розвиватись. Приємно, що зараз в Невицькому підібралась команда, яка має бажання працювати і змінити на краще життя села. Хочу підкреслити, що і з сільським головою Михайлом Лабою, і депутатами у нас повне порозуміння, всі питання вирішуємо спільно, разом шукаємо найприйнятніші шляхи виходу із ситуації. Що важливо, маємо підтримку і районної та обласної влади. Так, нещодавно в селі побував голова обласної ради Іван Балога, який обіцяв підтримку в питаннях реконструкції початкової школи, дитсадка та ін.

Серед завдань на цей рік, вважаю, насамперед треба завершити роботи по водовідведенню з вулиць Молодіжної, Кар’єрної  та інших, продовжити асфальтування  вулиць, замінити покрівлю та облаштувати газове опалення в дитсадку, замінити вікна і двері, провести опалення у початковій школі, відкоригувати проектно-кошторисну документацію на невичанський довгобуд – добудову школи, в якій планується створити поза-шкільний навчальний заклад, де займались би дітки з навколишніх сіл.

На  це потрібні немалі кошти. Добре розуміємо, що в ра-йоні ми зі своїми проблемами не єдині, і районна казна не безрозмірна. Тому, сподіваючись на те, що кошти з  районного бюджету виділять, працюємо і над пошуком інших джерел фінансування. Подали заявку на участь у проекті «Віза»: побратими Закарпаття з краю Височина Чеської Республіки допомагають реконструйовувати бюджетні заклади. Сподіваємось, що таким шляхом вдасться довести до ладу Невицький дитсадок.

Успішно співпрацюємо і з благодійною організацією «Допомога народу України» з Німеччини. Мої давні друзі Віктор і Валентина Крігери перед Новим роком привезли в Невицьке чималу гуманітарну допомогу – і меблі для клубу та інших установ, й інші потрібні речі для комунальної служби та мешканців села. У квітні плануємо поїздку в Німеччину, під час якої укладемо угоду про дружбу і співробітництво між Невицьким та німецьким селом Мюлінген. Тож, сподіваюсь, наша співпраця матиме успішне продовження.

А взагалі  вважаю, що саме участь у різних грантових проектах Євросоюзу, яких зараз немало, дає можливість вирішувати багато проблемних питань громади.

Отож  відповідаючи на ваше запитання, чому я подалася в депутати, скажу: щоб  працювати, щоб допомогти моїм рідним односельцям змінити наше се-ло на краще. Дуже цього хочу, і сподіваюсь, що спільними зусиллями нам вдасться багато зробити.

– На вашу думку, чи може жінка-депутат реально  впливати на рішення  чоловіків- депутатів? Адже щоб довести, що ти професіонал, для  жіночої половини потрібно докласти зусиль більше, ніж чоловікам. Чи не так?

– А  я ніколи нікому нічого не доводила, а просто працювала. Яку б посаду не займала – чи то простий підчитчик  в газеті, чи головний редактор газети, чи помічник і прес-секретар голови облдержадміністрації – завжди з великою відповідальністю ставилася до своїх обов’язків. В роботі для мене не грає ролі, хто це – чоловік чи жінка. Головне, чи я маю справу з фахівцем і порядною людиною. І саме на таких людей мені здебільшого досі щастило. Сподіваюсь, і в депутатській роботі так буде. У всякому разі, мої депутатські звернення щодо вирішення  проблемних питань Невицького, розробки районної програми «Турбота», яка передбачає захист соціально незахищених верств населення, депутати ра-йонної ради підтримали, за що їм щиро вдячна.

– Як ви гадаєте, за що нині українці (закарпатці) віддають свої голоси на виборах – за харизму кандидата, його програму дій чи ще за щось?

– Питання  цікаве і актуальне. Як на мене, то виборці  передусім голосують за конкретну  людину, сподіваючись, що вона допоможе їм у вирішенні проблем особистих і громади. Тому так важливо, що зараз вибори проводились за пропорційною системою. Бо мажоритарник є конкретною людиною, з якої можна спитати, що ж ти доброго для нас зробив.

Щодо  політичних партій, то люди у нас  теж тепер не ликом шиті – здебільшого добре орієнтуються в політичній ситуації і голими обіцянками їх не візьмеш – добре пам’ятають, хто як працював не тільки під час виборчого марафону.

Але разом  з тим, будьмо відверті, для багатьох людей вибори стали своєрідним бізнесом, на якому можна непогано заробити. І це страшно…

– Ви балотувались по мажоритарному виборчому  округу в селі Невицьке. Скільки відсотків  невичан віддали  за вас голоси?

– В мене було троє серйозних конкурентів. В результаті я набрала понад сорок відсотків голосів. Користуючись нагодою, хочу ще раз подякувати моїм землякам за висловлене довір’я. Постараюсь його виправдати. До слова, для мене дуже важливо допомогти особисто тим, хто дійсно цього потребує. Так, вже кільком сім’ям вдалось організувати матеріальну допомогу. До Новорічно-Різдвяних свят гарні подарунки отримали дітки в дитсадку та школі, а також діти-інваліди, з багатодітних та малозабезпечених сімей.

– Читачам, мабуть, цікаво буде дізнатися, якою людиною є Наталя Мигалина.  Тому дозвольте  кілька, так би мовити, «нестандартних» запитань. Як ви ставитесь до гумору?

– Дуже і дуже позитивно. Люблю жарти  – розумні і живі. Люблю сама жартувати. Сподіваюсь, вдало. Взагалі, у будь-якій ситуації намагаюсь знайти позитивні моменти. Здебільшого  вдається.

– «По одягу зустрічають, по розуму проводжають». Як ставитесь до цього вислову?

– В ньому є здоровий глузд. Що б ми не говорили, зовнішній вигляд є дуже важливим чинником у людських стосунках. Погодьтеся, неакуратна людина довіри не викликає. Так само, як і та, що занадто високої про себе думки, що проявляється передусім в неадекватному вбранні. Тому скажу так: поважаю розумних людей, які зі смаком вдягаються.

– Як ви підбираєте друзів, співробітників у  колективі?

– Не по одягу, однозначно (сміється – авт.). У колективі для мене найважливіше професійність і відповідальність колег. А щодо друзів… Вважаю себе щасливою людиною, бо маю люблячу родину і гарних друзів, у вірності яких  неодноразово переконувалась. Я їх дуже люблю  і ціную.

– А які риси в  людях цінуєте, які  не сприймаєте? Яким є ваш життєвий принцип?

– Що найбільше ціную в людях? Порядність, чесність у вчинках, позитивне сприйняття цього світу. А категорично не сприймаю в людях підступність і  байдужість.

Щодо  моїх життєвих принципів, сформулювала б їх двома реченнями: «Стався до людей так, як ти би хотіла, щоб ставились до тебе», «Перш ніж сказати «я не можу цього зробити», спробуй це зробити».

– Що б ви, пані Наталю,  сказали нашим  читачам на  завершення розмови?

– Оскільки ми з вами розмовляємо в День святого  Валентина, хочу побажати всім: щоб у ваших серцях жила любов, щоб вас любили і цінували. Щастя вам і удачі!