Закарпаття: Чиїм діячем був священик Євменій Сабов?
У Виноградові на парафіяльному будинку є меморіальна таблиця, на якій написано: «В цьому будинку жив священик Сабов Євменій Іванович (01.Х. 1859-01.ХІ.1934). З 1898 року греко-католицький священик м. Севлюш, з 1917 року архідиакон Угочанський, просвітитель, публіцист, письменник і відомий русинський діяч».
Є. І. Сабов не був русинським діячем.
Він був русофілом, а русофіли твердили, що від Попрада (місто і ріка в Східній Словаччині) до Камчатки живе руський народ. Вони не визнавали українців і білорусів окремими націями. Не був він і тутешняком —так в ті часи називали русиністів, які вважали, що русини в Закарпатті— окрема нація. В той час у нашому краї були українофіли, які зараховували русинів в Закарпатті до української нації. Вони були об’єднані в товариство «Просвіта», яке було засноване в Ужгороді 1920 року.
Євменій Сабов очолив русофільське «Русское культурно-просветительское общество им. А. Духновича» в 1923 році і був його керівником аж до смерті 1934 р.
Для пропаганди своїх ідей «Общество», яке очолював Є. І. Сабов, 9 жовтня 1932 р. організувало в Мукачеві «Всенародный Карпаторусский Конгрес», який пройшов під лозунгами: «Да живет русский язык! Долой украинцев!»
В 1936-37 навчальному році чехословацький уряд, на клопотання русофілів, в школі тодішньої Подкарпатської Русі запровадив «русский язык» за правописом граматики Є. І. Сабова.
Це викликало гнів. Товариство «Просвіта» почало готувати з’їзд-протест проти запровадження «русского языка» в школах, в котрих навчаються українські діти, який відбувся в Ужгороді 17 жовтня 1937 року. Його відкрив голова «Просвіти» Ю. Бращайко, який висловив незадоволення запровадженням згаданого «язика» в освітню систему краю і підкреслив: «При таких обставинах наша культура не може розвиватися».
Секретар крайкому комуністичної партії О. Борканюк у своєму виступі заявив: «Спільно з усіма вами протестуємо проти запровадження до шкіл так званих «руських учебников». Таким змістом були пройняті виступи директора учительської семінарії А. Волошина, Ю. Ревая, депутата чехословацького парламенту від соціал-демократичної партії, доктора С. Росохи від академічної молоді, промисловця В. Климпуша, за українське жіноцтво виступала Е. Станькова, від селян — Скрип з Перечина, Маханець з Бедевлі, Лацканич з Березного та інші. Після виступів інспектор Іван Гриць з Берегова передав з’їздові привіт від української селянської робітничої партії і прочитав резолюції, які прийнято одноголосно з великим захопленням й оплесками.
— На честь учасників з’їзду відбулися святочні богослужіння, проповіді, замаяли на будовах прапори. Це все є знаком того, що наш народ іде доброю дорогою, що ідея нашої єдності з українським народом є жива, сильна і непереможна.
Наукова літературна діяльність Сабова «Общества им. Александра Духновича», яке він очолював, незаперечна. В 1893 р. випущена ним «Хрестоматія церковно-славянських и угро-русских литературных памятников с прибавлением угро-русских народных сказок на подлинных наречиях», яка не втратила наукову цінність.
Є. І. Сабов — видатна наукова літературна постать кінця 19 і початку 20 століть в нашому краї.
І, на кінець, про зміст на меморіальній таблиці. Він мав бути, на мою думку, написаний «русским языком» за правописом граматики, яку написав Сабов, а замість відомий «русинський діяч» — «известный карпаторусский или руський деятель».
Дмитро ПРИГАРА, вчитель історії, с. Сасово, “Новини Виноградівщини”
