Закарпаття: Запрошення на каву, або як в Ужгороді обікрали одиноку жінку
Життя переконує: крадуть здебільшого люди, які добре знайомі з потерпілими, вхожі в їхні помешкання і знають, де що цінне лежить. Два злочини з цієї серії сталися днями в Ужгороді.
Першим у міську міліцію звернувся із заявою 29-річний місцевий житель, інженер за фахом. Чоловік залишив на холодильнику свій мобільний телефон «Нокіа» вартістю 400 гривень, який загадково зник. Розслідуванням цієї справи доручили зайнятися старшому дільничному інспектору Іванові Мулі. На запитання міліціонера, хто з чужих заходив у будинок того дня, господар назвав свого 31-річного знайомого Едуарда. Той постійної роботи не має, час від часу приходить, аби допомогти по господарству за якусь там оплату. Того дня, коли зник телефон, робітник теж приходив обрізати виноград і гілки в саду. Ввечері зайшов до газди забрати свою пилку. В коридорі на холодильнику лежав телефон. І от, коли господар пішов по інструмент, недобрий гість потягнув “мобілку”. Відразу й дременув з хати, що й пилка вже не знадобилася…
Після бесіди з правоохоронцями молодик, припертий доказами, змушений був зізнатися в скоєнні крадіжки. Крадений телефон вилучили.
Іншою потерпілою стала жителька обласного центру Ганна, яка проживає в одному з гуртожитків міста. Жінка працює прибиральницею, важкою працею заробляє на шмат хліба. Заощадила на чорний день 10 тисяч гривень і сто доларів. Вечірньої пори, коли господині не було вдома, в її помешкання проникнули невідомі зловмисники й викрали зі спальної кімнати гривні й долари.
Потерпіла звернулася із заявою в міліцію. Правоохоронці стали спершу відпрацьовувати її близьких знайомих, людей, які знали про ці гроші. Врешті-решт коло пошуків замкнулося на двох подругах потерпілої віком 43 та 30 років. У поле зору розшуковиків разом з ними потрапив ще й 17-річний хлопець. Як з’ясувалося, це були саме ті злодії, котрих розшукували за скоєння крадіжки. Частину поцуплених грошей молодиці та юнак встигли за кілька днів потратити, решту у них вилучили.
Усі троє зловмисників: Марія, Оксана та Володимир є сусідами потерпілої по гуртожитку. Незадовго до того випадку жінка зробила у своїй кімнаті «косметичний» ремонт, який їй допомагала робити старша з майбутніх злодійок. Розраховуючись з нею за побілку, господиня «засвітила» значну суму грошей, схованих у пакеті. От у зловмисниці й визріла в голові чорна думка, якою поділилася з 30-річною подругою…
Спершу вона підговорювала свого співмешканця обікрасти сусідку, але чоловік чи побоявся, чи просто не встиг здійснити її прохання. Тоді до справи залучили 17-річного сусіда. Хлопчина росте без батька, грошей постійно бракує, тож і погодився за винагороду здійснити злочин. Зловмисники діяли за заздалегідь розробленим планом. Коли майбутня жертва повернулася ввечері з роботи додому, подруги несподівано запросили її “на каву”. Господиня, зачинивши двері своєї кімнати, пішла в гості. В той час у її квартиру на другому поверсі гуртожитку по газовій трубі заліз через кватирку Володимир. Забравши зі сховку гроші, повернувся аналогічним чином. Невдовзі господиня повернулася додому, а гроші – немов корова язиком злизала…
Потерпіла заявила в міліцію. Пошуком зниклих грошей зайнялися оперуповноважені карного розшуку лейтенанти міліції Михайло Сойма, Олександр Баран і старший лейтенант Іван Шіман. Підозра відразу впала на згадану «трійцю». Річ у тім, що невдовзі після крадіжки Марія накрила в гуртожитку солідну «поляну», купила собі новий мобільний телефон, дещо з одягу. «Прибарахлився» і Володя… Тож коли оперативники стали бесідувати з ними наодинці, вони швидко «розкололися».
Як з’ясувалося, Марія дала безпосередньому викрадачеві дві тисячі гривень, стільки ж дісталося подрузі Оксані, а решту забрала собі.
Тепер «трійці» доведеться відповідати за скоєння крадіжки, а старшим жінкам інкримінується ще й втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність та недонесення про скоєння злочину. Словом, цілий «букет». Окрім цього, правоохоронці мають оперативну інформацію про можливу причетність Марії до скоєння інших крадіжок у тому ж гуртожитку. Так воно чи ні, повинно з’ясувати слідство.
Володимир ПАВЛЮХ, ВЗГ УМВС України в Закарпатській області