Мандрівники з Ужгорода про срібне диво Карпат
Ми, працівники бібліотеки УжНУ, повернулися з Міжгірщини. Скільки вражень, скільки: прекрасного ми побачили, їхали заворожені красою, заглядали то вправо, то — вліво. Села у садках, у квітниках, річечки, довкола — гори. Краса…
Ночували на турбазі в Колочаві. Було дуже приємно, мило, скільки сміху було, танці до ранку, радощам не було меж.
Вранці ми виїхали до Синевіру, а там пішки — до Синевірського озера. Трохи високо, але кожен йшов із цікавістю. Чим вище, тим гарніше— надзвичайна краса, що в світі такої нема. Гори, висота, сосни, смереки до неба, а внизу — озеро, оточене цією красою, не передати словами, хіба душею. А потічки, а яка чистенька вода, просто срібне чудо… А як шумить вона, а повітря…
Я дуже вдячна, що така прогулянка відбулася, я набралася сил і наснаги, нового подиху і все це так і стоїть мені перед очима. Я дякую профкому УжНУ, керівництву бібліотеки, організаційному комітету бібліотеки, що так гарно все це було організовано. Можна би час від часу щось таке організовувати, щоб людям було весело та щоб світлішими були їхні душі.
Працівниця бібліотеки УжНУ Софія Сорока
