10 років поруч з преподобним Алексієм Карпаторуським: життя у монастирі Апостола Закарпаття

З благословення Високопреосвященнійшого Марка, Архієпископа Хустського і Виноградівського сьогодні відбудеться Хресний Хід на честь 10 річчя прославлення прп. Алексія Карпаторуського. О 8 годині хід розпочнеться  та пройде дорогою з села Іза до Свято-Миколаївського Чоловічого монастиря Іза-Карпутлаш, де почивають чесні мощі Апостола Закарпаття.

Свято-Миколаївський чоловічий монастир села Іза-Карпутлаш готується до свята. Сьогодні виповнюється 10 років з дня прославлення серед преподобних подвижника Закарпатської землі та сповідника Православної віри преподобного Алексія Карпаторуського (Кабалюка).

У день торжеств прославлення апостола Закарпаття до його святих мощів збираються тисячі людей із всіх куточків нашого краю, близького та далекого зарубіжжя. Свого часу преподобний Алексій ходив до людей і наставляв у основах спасительної Православної Віри, а сьогодні багато паломників приїздять та приходять у цей святий монастир для того, щоб помолитися до нашого святого та попросити у нього допомоги у духовному та тілесному зціленні.

За роки відбудови монастир зміцнів як духовно так і ззовні – будується новий храм, територія облагороджується та ведеться пастирська опіка прочан. Зараз намісником монастиря є молодий і енергійний, а головне турботливий архімандрит Адріан (Малета). Отець настоятель прийняв іночеський чин у ранньому віці (йому було трохи більше 14). Насельники кажуть, що отець Адріан у монастирі і настоятель, і експедитор, і займається доставкою всього необхідного для будівництва та монастирського господарства, а також є духовним отцем для насельників. Зараз він опікується 15 насельниками святої обителі.

У день мого приїзду через особисту зайнятість отець настоятель благословив поговорити про стан монастиря із благочинним обителі. Ігумен Матфей (Різак) радо побесідував зі мною, а його розмова була наповнена мудрості не вивченої з книг, а засвоєної під час клопіткої роботи з людьми, які приходять у монастир та шукають тут як духовного так і тілесного (фізичного) зцілення.

Зі слів отця Матфея, до монастиря приходить багато людей, яких ніхто не питає звідки вони прийшли чи для чого: ставляться тут до всіх однаково – з християнською любов’ю. Проте, інколи зразу, інколи пізніше, дізнаються, що географія прочан досить широка. Люди йдуть починаючи з глибин Росії і закінчуючи країнами Європи. Дуже багато людей із Закарпаття відвідують цю святиню, особливо у літній період під час відпусток.

архімандрит Адріан (Малета)

За 10 років монастир ззовні став ще красивішим. Його прикрашує ще один новозбудований храм на честь прп. Алексія Карпаторуського, у який планується перенесення мощей великого подвижника Православ’я, та новозбудована дзвіниця. Храм якраз готується до освячення, яке з Божого благословення буде проведено під час ювілейних торжеств. У день нашої розмови якраз докладали плитку всередині храму, вже замовлено нову раку, де почиватимуть чесні мощі прп. Алексія. За перше десятиліття з дня прославлення преподобного склад насельників помінявся. Отець Матфей сказав нам, що у кожному монастирі є, так званий, «костяк» монахів, які попри будь що несуть відведений їм послух, а є і такі які приходять, а потім з якихось причин переходять у інші монастирі. Саме про такий «костяк» у свій час запитав насельників монастиря Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Володимир.

Говорячи з отцем благочинним про чудеса зцілень біля мощів прп. Алексія, я почув чудові слова. Отець Матфей сказав, що «люди приймають свої зцілення тут за норму», тобто як очевидне і нормальне явище. «Пізніше у розмові люди говорять про свої зцілення та приїздять виразити свою подяку, але не всі зціляються однаково швидко – когось Господь зразу уздоровлює, а хтось приходить на молитву та до мощей по декілька разів», сказав отець благочинний.

Говорячи про загальний духовний стан людей у суспільстві отець Матфей коротко і виразно сказав: «Люди зараз духовно хворі, а такий стан людей в основному через їх неосвіченість чи незнання духовних основ, адже з ними мало хто працює. Там, де щось недопрацьовує священик, можна користуватися духовною літературою. Було б чудово, щоб кожна парафія мала свою бібліотеку, необов’язково велику, але хоча б таку, де були б невеликі книжки з основ віри та духовна спадщина Православ’я. але повинно також бути щось подібне до духовного нагляду за книгами, які потрапляють у бібліотеки, щоб не розповсюджувалася література, зміст якої може прямо зашкодити людині».

ігумен Матфей (Різак)

У даний час Свято-Миколаївський монастир межує з лікарнею. Як повідомив «Православне Закарпаття» настоятель монастиря архім. Адріан, недавно приїздила група лікарів з Ужгорода, які запевнили, що до кінця 2012 року будівлю лікарні буде передано монастирю. У даний час, як сказав у розмові отець Матфей, священики монастиря йдуть сповідувати та причащати хворих за потребою, але хворі самі постійно приходять на богослужіння.

На закінчення розмови, ігумен Матфей побажав нашим читачам вчитися слухати та чути один одного, що є запорукою єдності, а також боротися з особистими лінощами, через які на нас діє лукавий. Колись людям забороняли ходити в храми і монастирі, тепер люди не моляться через зовнішній комфорт та свої лінощі, що приводить до зміни духовних цінностей всередині людини.

газета “Православне Закарпаття”, №5, жовтень