Юрій Андрухович зізнався, що вважає Закарпаття своєю прабатьківщиною
До нової книги «Лексикон інтимних міст» письменник включив есеї про Ужгород і Хуст, а також згадує про Мукачево, Виноградів, Невицьке, Середнє та Королево.
Минулої п’ятниці на столичній виставці «Медвін» Юрій Андрухович особисто презентував нову книгу «Лексикон інтимних міст». День було обрано невипадково: збірку есеїв про 111 міст «подарували» читачам 11.11.2011 о 11 годин 11 хвилин.
Та для закарпатців не це є головним, а інші три моменти.
Перший: до списку обраних міст потрапили два закарпатські – Ужгород та Хуст, який автор називає однією з колишніх столиць України, хай і найменшою. Це при тому, що не потрапив, скажімо, Чернігів – рідне місто дружини автора.
Другий: на самому початку есея про Ужгород іавтор зізнається, що саме з цього міста і мала би розпочатися книжка. Автор пише про 1965 рік, але ставить під сумнів цю дату. Поза тим, чітко перераховує 15 чи то спогадів, чи то зауважень щодо міста над Ужем.
Третій – також зізнання. Есей про Хуст Андрухович розпочинає з меланхолії: «У цій книжці жахливо мало Закарпаття, яке я іноді вважаю своєї прабатьківщиною і через це завжди хочу в ньому побувати. Родинні перекази, що їх у своєму підлітковому деліріумі я встиг вихопити з таємного перешіптування дорослих, свідчили про якесь велике переселення Андруховичів з Рахова до Станиславова – найімовірніше, десь у другій половині ХІХ століття. І щось мені підказує, що саме так воно й було, ті перекази не брехали».
Згадки про Закарпаття у книжці, перш за все, пов’язані з замками, їх величчю. Хоча далеко не тільки. Про що ще – читайте у «Лексиконі інтимних міст».
