Заради перемоги на виборах кандидати купують підприємства і самі роздають агітки
На дворі середина літа, до початку виборчої компанії залишилося два тижні, а об’єднана опозиція все ніяк не озвучить, хто в неї йде за списком, а хто по округах. Не позначені кандидати навіть у столиці. Хоча за деякими даними в Києві тільки одна плашка “об’єднана опозиція” додає кандидату 20% голосів.
Офіційна відмовка така: будемо заявляти кандидатів в останній момент. Мовляв, як тільки заявимо опозиційного кандидата, проти нього тут же почнуться репресії. Але, погодьтеся, ця заява не витримує ніякої критики. Що перешкодить владі репресувати опозиційних кандидатів після озвучення їх прізвищ?
Мабуть, причина затримки очевидна. Всі хочуть йти по списку. Округ – це дорого й ризиковано. Пояснювати виборцеві, що ти дійсно чогось вартий важко і клопітно. До того ж на відміну від Партії регіонів в опозиції не так вже й багато представників великого капіталу.
“Було з самого початку зрозуміло, що в опозиції виникнуть проблеми з мажоритарними округами. І вони виникли, вони є, – констатує соціолог Євген Головаха, – І я навіть буду дуже здивований, якщо вони їх успішно вирішать. Тоді моя ступінь поваги до опозиції підвищиться”.
Читайте також: В Топ-5 списку ПР може потрапити скандалiст і “герой” справи Тимошенко, а опозиції – викривач “тушок”
Мандат задарма
Скільки ж потрібно витратити грошей на округ, щоб розраховувати на перемогу? Експерти називають різні суми: від одного до трьох мільйонів доларів. Тут відіграють роль різні фактори. Чим “жирніше” округ, чим більше конкурентів, тим більше грошей потрібно витратити.
Які основні витрати? Перш за все, це оплата праці людей, які працюватимуть у кандидата. Йдеться про спостерігачів, агітаторів, членів комісії і т. п. Це оплата рекламних площ. Якщо це округ в місті, то це оплата телевізійної реклами та зовнішньої реклами. А також рішення проблем округу: дороги, освітлення, дитячі майданчики ..
“Я знаю приклади, коли кандидати просто, щоб зайти в округ купували підприємства, щоб позиціонувати себе як роботодавця або як людину, яка пов’язана з цим округом, пов’язана конкретними інтересами”, – розповідає політтехнолог Сергій Гайдай.
Втім, є люди, які спробують прорватися в Раду без всіх цих політтехнологічних складнощів. Вони сподіваються на свою популярність.
Бюджетний експеримент в Дарницькому районі Києва збирається провести адвокат Тетяна Монтян.
“Грошей у мене немає. Я розраховую на волонтерів і правильно розраховую. Я кинула клич, але крім того всі й так знають, що я йду в депутати. Клієнти, друзі, знайомі. Просто люди з вулиці, які знають мене через справи, статті або публікації”.
І все ж зовсім “по нулях” пройти в Раду не вийде. Потрібно хоча б 13 тисяч гривень застави. Саме стільки мажоритарник має заплатити за участь у виборах. У разі перемоги гроші повертаються.
Депутат Тарас Стецьків, який буде балотуватися у Львові, також планує обійтися мінімальними витратами.
“Мені розповідають, що деякі мої конкуренти у Львові, як від влади, так і від опозиції, збираються витратити мало не мільйон доларів. А деякі і 4 мільйони. Я не уявляю, на що витрачати такі гроші! Не уявляю! Я збираюся обійтися мінімумом. Надрукувати листівки, якась реклама на телебаченні. Таких грошей справжня опозиція не має. І я навіть не уявляю, на що їх можна витратити”, – каже він.
Спотворені правила гри
Втім, експерти дуже скептично ставляться до таких малобюджетних компаній і не ризикують ставити на перемогу таких кандидатів. Мовляв, однієї харизми зараз не достатньо.
“Без ресурсів зараз кандидату виграти дуже складно. Повинні бути ресурси, щоб ефективно працювала команда, щоб була медійка, – розмірковує в розмові з ТСН.ua. соціолог Євген Копатько – Кандидат повинен добре себе проявити. Є набір речей і дій, який зобов’язаний зробити будь-який кандидат”.
Соціолог Евгеній Головаха також вважає, що без грошей пройти в Раду зараз нереально. “Це можна було зробити на початку 90-х. І я навіть знав прецеденти. Є невелика вірогідність, що кілька людей, які зробили собі ім’я, можуть чудом проскочити. Але винятки, як правило, підтверджують правило”, – зазначає він.
“У 2002 році один з кандидатів надрукував буклетики і пішов сам їх роздавати. За нього проголосувало рівно стільки людей, скільки отримали від нього буклетики. Це означає, що він агітував добре, але все одно не переміг, – згадує Гайдай, – Якщо ви відкриваєте декілька дитячих містечок, даруєте велосипеди всім листоношам, цьому дуже важко протиставити листівки”.
Також багато що залежить від того, де знаходиться округ: село це чи місто. У місті, на думку експертів, агітувати важче. З одного боку всі живуть компактно, але, з іншого боку, не факт, що вас пустять в квартиру. Втім можна спілкуватися через бігборди, сітілайти, яких в селі просто немає.
У сільському окрузі дістатись до виборця важче через дуже великі відстані, але зате сільський виборець більш відкритий, більш довірливий, з ним легше встановити особистий контакт.
“Хоча до вас можуть прийти кілька селян і попросити пару листів шиферу. І від цього дуже важко ухилитися, – пояснює специфіку сільських округів Гайдай. – Такі зараз правила гри. Вони неправильні, вони спотворені. Взагалі-кандидат повинен говорити тільки про закони, про законотворчості, а не ставити лавки і лагодити ліфти. Але вони такі”.
І дійсно, згідно з соціологічними опитуваннями лише 20% вважають, що депутат – мажоритарщик повинен займатися законодавчою діяльністю, всі інші вважають, що він повинен вирішувати персональні проблеми людей, вирішувати проблему округу.
У цьому, до речі, Україна сильно відрізняється від всього цивілізованого світу. В Європі і США все в точністю навпаки – виборець жертвує на компанію свого кандидата. Наприклад, в США можна анонімно жертвувати на виборчі кампанії з мобільних телефонів. Максимальна сума – 50 $.
Але все ж і у “бідних” кандидатів є надія пройти в Раду. По-перше, тільки 6,2% українців готові продати свій голос. По-друге, на думку експертів, “фактор гречки” сьогодні сильно знівельований, тому що його використовують всі. А чим більше гречкосіїв, тим менші їх шанси. Вони конкурують один з одним. Коли ви отримали кілька пакетів, то вам вже все одно за кого голосувати, ви будете голосувати за того, чий образ і чиє послання вам ближче.
Олена Яхно
