Начальник Ужгородського ДАІ Олексій Співак: Поставити міліціонера біля кожної неправильно припаркованої машини нині неможливо
Місто – зона підвищеного ризику. Проте він збільшується в рази із настанням шкільних канікул. Дітвора, позбавлена бодай шкільного піклування, опиняється сам на сам із автомобільними потоками. Драма, під час якої не так давно на Київській набережній постраждала дитина, змусила «НЕДІЛЮ» задати кілька питань головному даїшнику Ужгорода Олексію Співаку.
– Пане Олексію, яким чином убезпечити дітей, які звикли ставитися до ужгородських набережних як до території відпочинку?
– Як оберігали й нас! Говорити, учити, застерігати, коли мова йде про вулицю. Я щиро співчуваю дитині і її батькам. Але закликаю зрозуміти: з одного боку, ми маємо дії водія, який мусить передбачати можливість таких випадків; з другого – бездіяльність батьків, які, очевидно, не навчили; з іншого – пустощі дітей, які безтурботно бігали дорогою. У результаті ж постраждала дитина!
– Але ж нещастя може повторитися…
– У нас відбулася зустріч з мером, під час якої, в тому числі, прийнято рішення про встановлення на цій набережній так званих «лежачих поліцейських». Що ж до небезпечних ділянок, то в нас існує поняття місць концентрацій ДТП. До таких ділянок належать вулиці Минайська, Гагаріна, Загорська, Грушевського. Власне набережні до таких територій досі не належали, і це перший за рік прикрий випадок. Проте згоден: слід застосувати заходи.
– Ви взагалі відчуваєте сезонні коливання у кількості аварій?
– Сезонних немає. Якщо проаналізувати кількість та обставини ДТП, то більшість із них впродовж тижня припадає на п’ятницю-суботу. Майже 50% аварій стається наприкінці тижня. Якщо ж спробувати вирахувати найбільш небезпечний у цьому сенсі час, то мова йде про проміжок 11- 24 години. Загалом же кількість ДТП цього року значно менша, але при цьому суттєво збільшилося число потерпілих. З початку року в Ужгороді в результаті трагічних «пригод» на дорозі вже загинуло 5, 38 отримали тілесні ушкодження.
– Чи не додають проблем наші дороги, відсутність світлофорів, недолуго встановлені дорожні знаки?
– Давайте за порядком. Дороги. У більшості випадків, у відповідності до правил, провина лягає на водія. Він зобов’язаний, якщо об’єктивно бачив перешкоду, уникнути зіткнення із нею. Якщо ж яма була залита водою чи не було освітлення, він має право апелювати до відповідних служб: спеціальна комісія, яка виїжджає на пригоду, фіксує усі обставини.
Світлофори. Переважна більшість із розміщених у місті встановлена ще у 70-ті роки. Вони виготовлені за межами нинішньої України, а тому у цій ситуації мова навіть іде не стільки про кошти, як про неможливість отримання відповідних запчастин. Тому у кожному конкретному випадку наштовхуємося на проблему, яку необхідно вирішувати.
Знаки. Рішення про встановлення знаків, як і нанесення розмітки, приймають органи місцевої влади. Ми виступаємо своєрідними радниками. І знову впираємося в кошти. На початку весни ми провели комплексну «інвентаризацію» дорожніх знаків і знаємо, що місто потребує додаткових 300. Це немалі кошти, але погоджуюся, їх слід віднаходити…
– То ненависна для водіїв розмітка вулиці Минайської – вашої «поради» справа?
– Це питання – найбільш дискутабельне впродовж останніх місяців. Проте з огляду на безпеку руху – цілком логічне. При повороті наліво від магазину «Сільпо» водій повинен перетнути 4 смуги руху, тому набагато безпечніше проїхати кількасот метрів і зробити це у безпечному місці.
– В одному з інтерв’ю ви говорили про необхідність встановлення відеоспостереження. Що малося на увазі?
– Нині усі службові автомобілі Ужгородської ДАІ обладнані відеоспостереженням та GPS-навігаторами. Останні дозволяють контролювати переміщення машин містом, швидкість пересування та зупинки. Камери ж, встановлені у машинах, необхідні для певного захисту наших співпрацівників. Після появи в Інтернеті великої кількості відеороликів, в яких міліція виглядає не надто достойно, виникла нагальна необхідність встановлення об’єктивної ситуації у кожному конкретному випадку.
Безперечно, відеофіксація найбільш небезпечних дорожніх розв’язок дозволила б уникнути двозначних ситуацій і зміцнила б доказову базу. Проте тут знову ж доведеться апелювати до відсутності коштів. Хоча вже зараз нам дуже допомагають приватні камери, встановлені на численних комерційних закладах.
– Місто – зона співіснування машин та людей. Останніми роками складається враження, що машини у ньому відчувають себе комфортніше…
– Реорганізація нашої структури призвела до того, що особовий склад скоротився із 40 до 17 чоловік. Якісні зміни – у кращу сторону: нині усі 17 – офіцери. Проте така кількість, як ви розумієте, не може забезпечити усі потреби міста. Буквально днями ми всім складом відпрацювали центральну частину Ужгорода: Корятовича, Фединця.
Кількість адмінпротоколів свідчить: працювати є над чим! Але поставити міліціонера біля кожної неправильно припаркованої машини нині неможливо, та й сам водій, помітивши таку «охорону», набереться терпіння і не поспішить підходити до машини. Тому нині усім нам, жителям цього міста, слід згадати, що ми живемо в Європі, де машини водять за правилами, а пішоходи – повноправні учасники руху. Коли ми усвідомимо, що жити за правилами і зручніше, і легше, зміни потішать усіх!
Тетяна ВАШАРГЕЛІ, для газети “НЕДІЛЯ”
