Закарпатські журналісти масово скаржаться на перешкоджання в роботі
Минулого тижня журналістів і громадських активістів не пускали на засідання Ужгородського міськрайонного суду у справах громадських активістів, затриманих під час акції протесту проти реконструкції площі Народної.
Як писала «Телекритика», 5 жовтня в Ужгороді на площі Народній міліція затримала сімох громадських активістів, які перешкоджали реконструкції площі, в тому числі – й головного редактора інтернет-видання «Закарпаття Онлайн» Олега Дибу.
«У той час, коли колеги з провладних ЗМІ працювали на території без проблем, – розповідає Олег Диба, -міліціонери і люди в цивільному без пояснень грубо виштовхували мене за її межі, а потім і взагалі, без пояснень, за межами майданчика силою схопили мене і, закинувши в міліцейське авто, привезли в міськвідділ міліції, де без пояснень і свідків склали протокол про “злісну непокору працівникам міліції”. Хоча всі події – від початку до кінця – зафіксовано на відео моєю відеокамерою, оперативною зйомкою УМВС і зафіксовані провладними ЗМІ, у рапортах міліції, написаних пізніше, мені інкримінуються абсурдні речі – погрози і лайки на адресу правоохоронців, застосування до них фізичної сили і навіть якісь спроби втечі».
Між тим сектор зв’язків із громадськістю УМВС України в Закарпатській області заявив, що працівники міліції діяли в межах чинного законодавства та своїх повноважень. На затриманих активістів склали адміністративні протоколи за статтею 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення (злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця). Протоколи оперативно скерували до Ужгородського міськрайонного суду, де вже 8 жовтня почалися засідання в справі притягнення затриманих до адмінвідповідальності.
І якщо 8 жовтня відкрите засідання у справі Олега Диби змогли відвідати всі охочі (розгляд справи, зрештою, перенесли на 16 жовтня), то вже 9 жовтня журналісти до суду потрапити не змогли. За словами закарпатських медійників, їх не пустили до приміщення суду за усною вказівкою голови Ужгородського міськрайонного суду В’ячеслава Домніцького.
«Вперше з перешкоджанням журналістській діяльності я стикнулася 9 жовтня під час засідання у справах Томаша Лелекача та Сергія Білея, – розповідає журналістка «Мукачево.net» Ярина Денисюк. – Відразу на прохідній частині Ужгородського міськрайонного суду мене, інших журналістів та простих громадян зупинили грифонівці. Вони мотивували свої дії усним розпорядженням судді Домніцького, котрий є й головою даного суду. Попри заяви правозахисників про незаконність подібного рішення, а отже протиправність дії працівників суду, останні все одно не бажали нас впустити. Пояснень голови суду ми так і не дочекалися».
Ситуація повторилася наступного дня, 10 жовтня, у справі активіста Олександра Волосянського. «Суддя Малюк, певно, взяв приклад зі свого керівника», – каже пані Денисюк.
«На ранок 10 жовтня було призначено засідання у справі Олександра Волосянського, яке з незрозумілих нам із колегами причин (не чула раніше ні про таку практику, ні тим паче не стикалася в житті) було проведено в кабінеті судді, – розповідає журналістка телеканалу «М-Студіо» Олена Смерека. – Будучи знайомими з процедурами відеофіксації в адміністративному та апеляційному (зокрема, по кримінальних справах) суді, ми підготували клопотання у письмовому вигляді, яке розраховували подати після питання судді про клопотання або ж через пристава, секретаря у залі. Втім, нам це не вдалося, позаяк до зали не пропустили, обмежившись відповіддю про нібито усну вказівку судді. Клопотання ми таки передали через пункт прийому документів, але допоки все тягнулося, воно втратило актуальність: засідання скінчилося перенесенням».
По обіді того ж дня, 10 жовтня, відбувалося засідання у справі активіста Томаша Томаша. До нього журналісти телеканалу «М-Студіо» підготувалися заздалегідь: клопотання про відеозйомку подали ще зранку, о 9.48, про що попросили зробити відмітку на копії із зазначенням часу (засідання було призначено на 14.45). «Втім, уже на пропуску нам повідомили: бути присутніми суддя дозволила, знімати – ні. Без пояснень, – каже Олена Смерека. – Вже до зали суду невідомий чоловік у костюмі пропустив вибірково лише кількох журналістів, супроводжуючи їх фамільярними фразами: “Швидше, швидше. Досить пару чоловік, не всі заходьте”. Знімальну групу телеканалу “М-студіо” він волів залишити в коридорі. Лише після спілкування на підвищених тонах на допомогу йому прийшов уже працівник суду у формі охоронця, який також намагався не пропустити журналістів до зали. Він вимагав залишити апаратуру, яка, до речі, перебувала у спеціальній сумці».
За словами журналістки, конфлікт розв’язала суддя Бенца, розпорядившись пропустити, але за умови запакованої камери. «Перш ніж почати розгляд справи, суддя оголосила одразу: знімати процес вона не дозволить ні сьогодні, ні в наступні дні: тільки оголошення постанови рішення», – каже Олена Смерека. Зі слів журналістки, суддя проігнорувала прохання назвати підставу заборони та надати письмову відповідь на клопотання або винести ухвалу. Відтак журналісти телеканалу «М-Студіо» написали заяву з проханням надати письмову відповідь, яку зареєстрували в канцелярії. У заяві також попросили надати інформацію, якими нормативними актами регулюється порядок відеозйомки під час судового засідання по адміністративних справах, адже їм ніхто так і не назвав норми, згідно з якою вони такого права не мають.
Ярина Денисюк для порівняння нагадує, що 8 жовтня засідання у справі журналіста Олега Диби пройшло без подібних ексцесів. «Я пояснюю це тим, що в суді просто не очікували подібних уваги преси та підтримки простих громадян. Але їм варто звикати до подібної практики, адже, як свідчать останні події хоча б в Закарпатській області, напруження в суспільстві зростає», – вважає журналістка.
Кореспондент бюро журналістських розслідувань «Варто Знати!» Ярослав Гулан вважає, що в суді відбувалося перешкоджання професійній діяльності журналістів. «Наскільки я знаю, законодавство, на жаль чи на щастя, не виділяє працівників ЗМІ в окрему касту на судових засіданнях, себто, якщо засідання відкрите, туди йдуть усі. Якщо закрите – сторонні у справі не йдуть, у тому числі й журналісти. У справі, на яку нас не впустили у приміщення суду за нібито усною вказівкою голови суду, перешкоджання роботи журналіста відбулося в тому, що ЗМІ не мали можливості особисто слухати аргументи сторони обвинувачення і сторони захисту. У тому числі це й порушення моїх прав, тому що я висвітлюю всі події, пов’язані із площею Народною».
«Головуючі судді не допустили журналістів на засідання, яке апріорі вважається відкритим. До обурених представників ЗМІ навіть ніхто не вийшов пояснити, в чому справа. Усі клопотання та зверненні залишилися не розглянуті та відхилені», – наголошує журналістка телеканалу «М-Студіо» Ірина Ващук.
Журналісти обіцяють цього випадку без уваги не залишити й вірять, що їхні скарги вплинуть на подальшу відкритість суду, а винних буде покарано.
Головний редактор uzhgorod.in і власкор телеканалу ZIK на Закарпатті Алла Хаятова звертає увагу на те, що перешкоджання журналістській діяльності перетворюється на своєрідне «псування нервів», коли в журналістів повсякчас вимагають показати «дозвіл на зйомку». «І проста відповідь, що для виконання своєї роботи ти жодних дозволів не потребуєш і це тобі гарантує закон раз за разом розбивається об байдуже обличчя умовного вахтера, – розмірковує журналістка. – Хіба ми маємо ПРОСИТИ? Пояснювати, що МАЄМО ДОЗВІЛ?.. А тим часом організовують “спілкування зі ЗМІ”, куди запрошують лише зручних, “забувають” розіслати анонс, а коли звертаєшся по коментар – посилаються на заклопотаність та “об’єктивні причини”. Це не перешкоджання?».
P.S. «Телекритика» звернулася із запитом до голови Ужгородського міськрайонного суду В’ячеслава Домніцького та сподівається отримати відповіді на запитання про те, чому 9 і 10 жовтня на судові засідання не було допущено журналістів та чи будуть їх пускати на наступні засідання у справах активістів із Народної.
Рада Чекмишева для «Телекритики»