Ужгородські вивіски рясніють помилками

Людині властиво помилятися… Стара як світ істина, котрою звикли втішати себе люди, коли розуміють, що вчинили неправильно. Та бувають помилки, які важко виправдати, – наприклад, мовні. А особливо, якщо вони – на рекламних вивісках.

Прикро, але в нашому невеликому місті таких вивісок чимало. Це підтвердила наша вже традиційна фотопрогулянка Ужгородом.

Починаємо стандартно: з центру. Вже на самій площі Корятовича, неподалік зупинки, на магазині красується напис червоними літерами: «У нас дешевше ніж в інших єкономках». Аргумент, погодьтеся, вагомий, щоб заглянути до крамнички. Та чомусь автори «послання» для потенційних клієнтів забули про кому перед «ніж». А ще написали «єкономках» замість «економках». Невже послуговувалися Харківським правописом 1927 року?..

Йдемо далі. Впадає у вічі «піццерія» на вивісці одного із закладів на Корзо. Але ж в українській мові «піца» – без подвоєння…

Багато магазинів приваблюють покупців написами: «Одяг по низьким цінам» або «по знижці». Та власники, напевно, не знають, що мають продавати «за низькими цінами», «за знижками». І, до речі, подробиці дізнатися можна не «по телефону», а «за телефоном».

«Ремні по 100 гривень» – зелений папірець на вітрині магазину чоловічого одягу обіцяє знижки. Є сподівання, що літеру «е» – ремені! – випустили випадково…

На одному з ужгородських магазинів автозапчастин – величезний банер, де розписано все «меню». «Масла, фільтра» – читаємо в рядочку. А може все-таки «Мастила й фільтри»?

«Коляски» замість «візочків» – на вітрині дитячого магазину.

Питаємо, що думає вчителька української мови Ярослава Біган про ось такі помилки «на видному місці».

– Мені інколи хочеться взяти маркер чи фарбу і виправити відразу на вивісці! – з обуренням каже вона. – Страшенно злюся, якщо бачу в місті помилки, які не зробили б навіть мої учні. Це соромно… Одна річ, коли людина неправильно пише десь в особистому інтернет-листуванні з другом, і зовсім інша – коли виставляє своє невігластво всім на показ. Усе починається зі школи. Є учні, які заявляють: «Нащо мені ваші морфологія і синтаксис?! Навряд на роботі мене питатимуть, що таке іменник!». Таким треба виділяти більше уваги. Адже дітям необхідно втовкмачити, що незалежно від того, чи будуть вони працювати лікарями, чи інженерами, – кожен мусить знати мову. Людина, яка себе поважає, правильно говоритиме і писатиме. Принаймні буде цього навчатися.

Бачимо, що багатьом ужгородським підприємцям можна поставити двійки за їхні мовні помилки. Але ж людині властиво помилятися, чи не так?

Лілія Горват, газета “Ужгород”