1 жовтня вшановується пам’ять Оптинського старця преподобного Іларіона
Мощі преподобного Іларіона покояться у Володимирському храмі Оптиної Пустині.
Преподобний Іларіон, у миру Родіон Микитович Пономарьов, народився в селі Ключі Воронезької губернії в родині відомого в окрузі кравця Микити Филимоновича Пономарьова.
Хлопчик ріс тихим і мовчазним, вже з дитинства відчував у собі прагнення до чернечого життя. Перше близьке знайомство з чернецтвом відбулося в нього під час паломництва з матір’ю до святинь Києво-Печерської лаври. Коли Родіону виповнилося 24 роки, сім’я переїхала на проживання в Саратов.
Молодий чоловік керував тут цілої артіллю кравців. У віці 33 років, він серйозно задумався про прийняття чернецтва. Протягом дев’яти місяців він мандрує по монастирях Росії. Повернувшись до Саратова й упоравшись з усіма справами, Родіон Микитович незабаром відправився в Оптину Пустинь.
Протягом 20 років він був келейником преподобного Макарія, вбираючи всією душею приклад богоугодного життя старця, сповненого любові, смирення, лагідності і простоти. Отець Іларіон багато працював, на сон витрачав не більше чотирьох годин на добу. Упоравшись з обов’язками келійника, у години загального відпочинку братії, на зорі, він любив працювати в саду: прищеплював дерева, доглядав за яблунями, садив квіти. Його стараннями скит перетворився на квітучий сад.
З благословення старця він також завів домашню аптечку і часто виконував обов’язки фельдшера серед братії. У 1863 році преподобний Іларіон вступив на посаду скитоначальника і духівника обителі.
Настала весна 1873 року. 4 березня преподобний Іларіон відслужив свою останню Літургію. Повернувшись у келію, сказав: «Ніколи так не втомлювався, повинно бути, прийшов мій кінець». 9 березня він прийняв постриг у схиму зі збереженням імені Іларіон.
На світанку 18 вересня 1873 року старець Іларіон тихо і мирно відійшов до Господа. Погода, яка була до того похмурою і дощовою, у день кончини старця прояснилася.
У 1996 році преподобний Іларіон був зарахований до лику місцевошанованих святих Оптиної Пустині, а в серпні 2000 року Ювілейним Архієрейським Собором Російської Православної Церкви прославлений для загальноцерковного шанування.
