2 жовтня православні вшановують пам’ять святого благовірного князя Ігоря Чернігівського
У серпні 1146 року помер князь Всеволод, князювання якого не любили кияни.
Святий Ігор, проти волі був залучений у самий центр подій, став безневинною жертвою зростаючої ненависті.
Під Києвом сталася битва між військами князя Ігоря і Ізяслава, і київські війська в розпал бою перейшли на бік останнього. Чотири дні Ігор Ольгович переховувався в болотах біля Києва. Там його взяли в полон, привезли до Києва й посадили в «поруб». Це сталося 13 серпня. Усе його князювання тривало всього два тижні. Поруб – це був холодний дерев’яний зруб, без вікон і дверей. Щоб звільнити з нього людину треба було «вирубати» її звідти.
Багатостраждальний князь тяжко захворів і був близький до смерті. У цих умовах противники князя дозволили «вирубати» його з ув’язнення і постригти в схиму в Київському Феодоровському монастирі. Божою допомогою князь видужав і, залишившись ченцем монастиря, проводив час у сльозах та молитві. Але рік потому, у 1147 році, київське віче, бажаючи помститися роду Ольговичів, постановило розправитися з князем-ченцем.
Митрополит і духовенство, а також князь Ізяслав Мстиславич, який правив у Києві і особливо його брат князь Володимир намагалися запобігти цьому безглуздому кровопролиттю, щоб врятувати святого мученика. Повстанці вдерлися в храм під час літургії, схопили святого Ігоря, який молився перед іконою Божої Матері і потягли його на розправу. Жорстокість натовпу була настільки велика, що навіть мертве тіло страждальця піддали побиттю і нарузі. 19 вересня 1147 року святий князь-схимник Ігор був по-звірячому вбитий.
Коли ввечері того самого дня тіло блаженного Ігоря було перенесено в церкву святого Михайла, то в церкві запалилися всі свічки. На інший ранок святий страждалець був похований у монастирі святого Симеона, на околиці Києва. У 1150 році мощі святого князя були перенесено до кафедрального Спаського собору Чернігова.
