Суїцид: «хвороба душі» чи швидкий вихід?

Останнім часом більшість із нас почали гостріше реагувати на все, що відбувається довкола. Стреси, депресії, нервові зриви стали майже нормою життя багатьох закарпатців. Кожен бореться із життєвими проблемами по-своєму: дехто з головою поринає у творчість, хтось – у спілкування з друзями. А хтось шукає рятунку в алкоголі… На жаль, є й такі, хто намагається добровільно піти з життя…

Останнім часом більшість із нас почали гостріше реагувати на все, що відбувається довкола. Стреси, депресії, нервові зриви стали майже нормою життя багатьох закарпатців. Кожен бореться із життєвими проблемами по-своєму: дехто з головою поринає у творчість, хтось у спілкування з друзями. А хтось шукає рятунку в алкоголі… На жаль, є й такі, хто намагається добровільно піти з життя…
Хустщину протягом останнього року можна вважати лідером у сумній статистиці самогубств на Закарпатті. Тільки із власних спостережень можу сказати, що впродовж трьох місяців цього року нарахувала більше двох десятків повішеників, майже стільки ж тих, кому зашкодили відправитись на той світ близькі, знайомі, лікарі. Така статистика суїциду не може не наштовхнути на роздуми, чому… чому люди опускають руки, відмовляються сприймати реальність і думають, що смерть – єдиний вихід із лабіринту проблем?

Крик по допомогу

На жаль, шалений ритм, у якому щодня ми проводимо не менше восьми годин, виснажує. Вдома потрібно ще впоратись із господарством, дітьми… Інколи важко вислухати приятелів чи другу половинку, бо хочеться просто «відключитись» на дивані. А, можливо, у людини зараз період глибокої життєвої кризи і їй конче необхідна підтримка. Крик у пустоту, як правило, не чує юрба, але на нього повинні відреагувати ті, хто поруч.
– Коли нам погано, у першу чергу ми розраховуємо на підтримку друзів чи родичів, – каже приватний психолог із 15-річним стажем Тамара Шпірь. – Часом оточуючі бачать, що людина нервує, та через власну заклопотаність не звертають на це ніякої уваги. Встановлено, що жінки частіше роблять спроби самогубства, обираючи при цьому менш болісні і хворобливі способи, ніж чоловіки, проте у чоловіків суїцид частіше має завершений характер. Відомо також, що ті, хто перебуває у шлюбі, рідше скоюють самогубство, ніж неодружені, вдови і розлучені. Вищий суїцидальний ризик у бездітних, а також у тих, що проживають окремо від родичів. Щоправда, слід зауважити, що частина потенційних самовбивць виживає, і тоді з ними потрібно інтенсивно працювати. Необхідно оцінити рівень страждання, визначити, наскільки близька людина до межі свого терпіння. Переважна більшість самогубців із психіатричної точки зору є людьми практично здоровими, але, опинившись у важких життєвих умовах, не вміють впоратись із труднощами. На смерть вони дивилися не як на самознищення, а як на повернення до більш гармонійного, щасливого, вищого рівня життя. У мене була одна клієнтка, що, переживши нещасливе кохання, пробувала повіситись. Щоразу хтось витягав її із зашморгу в останню мить, але через певний час вона повторювала спробу. Звернувшись за психологічною допомогою, жінка казала, що час від часу ніби якийсь внутрішній голос наказує їй покінчити з життям. Консультації ми поєднували з молитвами, зустрічались то у мене в кабінеті, то в храмі. Кілька разів їздили в монастирі. Зараз у неї велика щаслива родина і вона очолює один з банків у столиці.

На краю духовної прірви

Рішення людини покінчити життя самогубством завжди є справжньою катастрофою і причиною найсильніших потрясінь для оточення. З кожним роком суха статистика констатує зростання числа самогубств серед населення, причиною яких є не тільки економічна, але й соціальна криза… проте найбільше – духовна…
Будь-яка християнська течія не тільки не схвалює, але й засуджує суїцид. До таких кроків вдається людина переважно, якщо вона далека від Бога. Але ж Закарпаття традиційно вважається найбільш «релігійним» краєм України. Проте набожність на Закарпатті часто показова, а не щира, можливо, один з витоків проблеми – саме в цьому?
– Людина не має права розпоряджатися своїм життям. Так, як воїн не має права покинути призначеного йому становища, а коли самовільно його покидає, вважається дезертиром, так само дезертиром є та людина, яка покидає свої обов’язки разом зі становищем, на яке її поставило Боже Провидіння, – запевняє ігумен монастиря Чину Братів Менших, парох церкви Пресвятої Євхаристії, що в Хусті, о. Юліан Юськів. – Щоб врятуватися від небезпечного кроку, треба говорити про проблеми з іншими. Саме для цього існує таємниця сповіді, коли людина розповідає про наболіле, щоб їй «на душі стало легше». Із таких самих міркувань сьогодні стало модним ходити на прийоми до психологів. Усі зараз живуть у своїй матриці, де головне – власні проблеми. Але, незважаючи на випробування долі, у віруючої особистості є принаймні дві важливі причини, щоб жити – відповідальність перед Богом та перед родиною. Продовжуючи жити навіть за найтяжчих та найгіркіших умов, людина засвідчує свою віру. Якщо християнин не може допомогти ближньому своєю діяльністю, він повинен прийти на поміч молитвою та непохитним свідченням віри і через них виразити всю свою любов до ближнього. Якщо людина припускається думки про суїцид, їй насамперед необхідна духовна допомога. Тому корисно навідатись до церкви, висповідатися, причаститися, очистити душу, адже таким чином приходить спасіння у вірі.

Виходу немає тільки з могили…

Однією з основних причин суїциду вважається сильне особисте почуття безнадії. Дослідження передсмертних записок, залишених самогубцями, вказує, що більшість із тих, кому «набридло жити», відчували безвихідь через нерозв’язані проблеми і бачили у самогубстві єдиний вихід зі становища, що склалося. Пригадується безглузда трагедія, що трапилася в одному із сіл Хустського району нещодавно. 40-річний чоловік, посварившись із колишньою дружиною, вирішив зробити собі «харакірі». Ревнивця врятували медики, проте чи варто було вдаватись до подібного «екстриму», коли сімейне життя і так врятувати неможливо…
Інший, не менш сумний випадок трапився з 21-річним хустянином. Хлопець, певно, наслідуючи приклад Ван Гога, який відрізав собі вухо, після сварки з друзями порізав собі ліве передпліччя. Після того, як запал минув, юнак сам же викликав собі «швидку» і просив лікарів якнайшвидше втамувати біль та зупинити кровотечу.
Ще одного мешканця міста над Тисою лікарям врятувати не вдалося. Через економічні проблеми 43-річний безробітний застрелив себе. Оформивши кредит на придбання автомобіля, втративши роботу, протягом тривалого часу чоловік топив горе оковитою. Страждаючи ще й епілептичними розладами, зовсім зневірився в житті. Тож, маючи вдома мисливську рушницю, вкоротив собі віку кулею у живіт.
Очевидно, що коли людина свідомо й добровільно позбавляє себе життя – це значить, що вона протестує проти суспільства, в якому знаходиться. Психологи часом кажуть, що суїцид – це бажання заявити про себе, звернути на себе увагу. Проте з труднощами зіштовхується практично кожен із нас. Інша справа – не всі однаково вміють долати перешкоди долі. Проте, будь-яку, навіть найскладнішу, проблему можна вирішити. Нехай навіть із втратами… нехай із неприємностями, але ж виходу немає тільки з труни…

Марина АЛДОН, газета “НЕДІЛЯ“