13 грудня Православна Церква урочисто вшановує пам’ять святого апостола Андрія Первозванного
Святий апостол Андрій Первозванний був родом з Віфсаїди Галілейської. Згодом він жив у Капернаумі, на березі Генісаретського озера разом з братом Симоном, займаючись рибним ловом.
З юних років апостол Андрій відрізнявся молитовною налаштованістю до Бога. Він не одружився, а став учнем святого пророка Іоанна Хрестителя, який сповістив про пришестя у світ Спасителя. Коли святий Іоанн Хреститель вказав на Йордані святим апостолам Андрію і Іоанну Богослову на Ісуса Христа, називаючи Його Агнцем Божим, вони негайно пішли за Господом.
Святий апостол Андрій став першим учнем Христа і першим, хто сповідав Його Месією, привівши до Христа свого старшого брата Симона, майбутнього апостола Петра.
Після Воскресіння і Вознесіння Христового, свідком якого також був святий апостол Андрій, він повернувся в Єрусалим. Тут у День П’ятидесятниці разом з іншими апостолами і Пресвятою Богородицею, апостол Андрій сповнився Духа Святого, як передбачив Сам Господь.
З проповіддю Слова Божого святий апостол Андрій здійснив кілька подорожей, під час яких тричі повертався в Єрусалим. Він пройшов Малу Азію, Фракію, Македонію, Скіфію, Причорномор’я. За переказами Грузинської Церкви, апостол Андрій проповідував разом з апостолом Симоном Кананітом в Абхазії, де апостол Симон прийняв мученицьку смерть.
Вгору по Дніпру апостол Андрій піднявся до місця розташування майбутнього Києва, де, як оповідає преподобний Нестор Літописець, поставив хрест на київських горах, звернувшись до своїх учнів зі словами: «Чи Бачите гори ці? На цих горах засяє благодать Божа, буде велике місто, і Бог спорудить багато церков».
Просуваючись далі на північ, апостол Андрій дійшов до поселень слов’ян на місці майбутнього Новгорода і в нинішньому селі Грузино поставив свій жезл.
Звідси апостол Андрій через землі варягів пройшов Рим і знову повернувся у Фракію. Тут у невеликому селищі Візантії, майбутньому Константинополі, він заснував християнську Церкву, висвятивши в єпископа одного із сімдесяти апостолів Христових – Стахія.
На своєму шляху апостол Андрій переживав багато неприємностей від язичників. Його били, виганяли з міст, але Господь зберігав свого обранця і за його молитвами здійснював дивні чудеса.
Останнім містом, куди прийшов святий апостол Андрій Первозванний, і де він прийняв мученицьку смерть в 62 році, було місто Патри. Тут по молитві апостола одужав важко хворий Сосій, знатний городянин. Від накладання апостольських рук зцілилася Максиміла, дружина правителя Патрского і його брат філософ Стратоклій.
Це спонукало жителів міста приймати від апостола Андрія святе хрещення, однак правитель міста консул Егеат залишався переконаним язичником. Святий апостол з любов’ю і смиренням звертався до його душі, прагнучи відкрити йому християнську таємницю вічного життя, чудотворну силу Святого Хреста Господнього. Розлючений Егеат наказав розіп’яти апостола. З радістю прийняв святий Андрій Первозванний рішення правителя і піднявся на місце страти. Щоб продовжити муки апостола, Егеат наказав не прибивати рук і ніг його до хреста, а прив’язати їх.
За переказами, хрест, на якому був розп’ятий святий апостол Андрій Первозванний, мав форму літери «Х» і отримав назву «Андріївський хрест». Два дні апостол з хреста вчив присутніх навколо городян. Люди, які слухали його, всією душею співчували йому і вимагали зняти святого апостола з хреста.
Злякавшись народного обурення, Егеат наказав припинити страту. Але святий апостол став молитися, щоб Господь удостоїв його хресної смерті. Як не намагалися воїни зняти апостола Андрія, але руки їх не слухалися. Розп’ятий апостол, висловив хвалу Богові і промовив: «Господи, Ісусе Христе, прийми дух мій». Тоді яскраве сяйво Божественного світла освятило хрест і розіп’ятого на ньому мученика. Коли сяйво зникло, святий апостол Андрій Первозванний вже віддав свою душу Господеві.
Максиміла, дружина правителя, зняла з хреста тіло апостола і з честю поховала його.
Мученицька кончина апостола Андрія Первозванного була приблизно в 62 році.
У 357 році мощі святого апостола Андрія Первозванного були урочисто перенесені до Константинополя і покладені в храмі Святих Апостолів поряд з мощами святого апостола і євангеліста Луки і учня апостола Павла – апостола Тимофія.
Після взяття Константинополя хрестоносцями, у 1208 році мощі святого апостола Андрія були перевезені до Італії і поміщені в кафедральному храмі в Амальфі.
За часів Папи Римського Пія II чесна глава святого апостола Андрія була перенесена в Рим і покладена в соборі святого апостола Петра.
