24 травня – день пам’яті святих рівноапостольних Мефодія і Кирила, учителів Словенських
Святі рівноапостольні первоучителі й просвітителі слов’янські, брати Кирило і Мефодій походили зі знатної і благочестивої сім’ї, що жила в грецькому місті Солуні.
Святий Мефодій був старшим із семи братів, святий Костянтин, саме так звали святого Кирила до прийняття чернецтва — наймолодшим.
Святий Мефодій був спочатку у військовому званні і був правителем в одному з підлеглих Візантійській імперії слов’янських князівств. Пробувши там близько десяти років, святий Мефодій прийняв потім чернецтво в одному з монастирів на горі Олімп у Малій Азії.
Святий Костянтин з малих років відрізнявся великими здібностями і вчився разом з малолітнім імператором Михайлом у кращих учителів Константинополя, зокрема у Фотія, майбутнього патріарха Константинопольського.
Після закінчення навчання, святий Костянтин прийняв священний сан і був призначений хранителем патріаршої бібліотеки при храмі святої Софії, але незабаром покинув столицю і таємно пішов у монастир.
Повернений у Константинополь, він був призначений вчителем філософії у вищій Константинопольській школі.
Через деякий час, святий Костянтин прийшов до свого брата на Олімп, проводячи час у безперервній молитві і читанні творінь святих отців.
Невдовзі імператор визвав обох святих братів з монастиря і відправив їх до хазарів для євангельської проповіді. На шляху вони зупинилися на деякий час у місті Корсуні, готуючись до проповіді. Там святі брати дивовижним чином знайшли мощі священномученика Климента, папи Римського.
Після цього вони відправились до хазарів, проповідуючи Євангельське вчення. На шляху додому брати знову відвідали Корсунь і, взявши там мощі святого Климента, повернулися в Константинополь.
Святий Костянтин залишився в столиці, а святий Мефодій здобув ігуменство в невеликому монастирі, неподалік від гори Олімп, де він трудився раніше.
Невдовзі прийшли до імператора посли від моравського князя Ростислава з проханням надіслати в Моравію вчителів, які могли б проповідувати на рідній для слов’ян мові. Імператор викликав святого Костянтина, який з постом і молитвою взявся за новий подвиг.
За допомогою свого брата, святого Мефодія, він склав слов’янську азбуку і переклав на слов’янську мову книги, без яких не могло звершуватися богослужіння: Євангеліє, Апостол, Псалтир і вибрані служби.
Після завершення перекладу святі брати відправилися в Моравію, де були прийняті з великою честю, і стали вчити богослужінню на слов’янській мові.
Німецькі єпископи, які перебували в Моравському царстві, із заздрості успіхам святих Кирила і Мефодія звернулися в Рим.
Святі брати були покликані в Рим для вирішення цього питання. Взявши із собою мощі святого Климента, папи Римського, святі Костянтин і Мефодій відправилися в Рим.
Дізнавшись про те, що святі браття несуть із собою святі мощі, папа Андріан з кліром вийшов їм назустріч. Святі брати були зустрінуті з пошаною, папа Римський затвердив богослужіння на слов’янській мові.
Знаходячись у Римі, святий Костянтин захворів і незабаром прийняв схиму з іменем Кирило. Через 50 днів після прийняття схими, 14 лютого 869 року, рівноапостольний Кирило помер у віці 42 років.
Папа наказав покласти мощі святого Кирила в церкві святого Климента, де від них стали звершуватися чудеса.
Після смерті святого Кирила папа, виконуючи прохання слов’янського князя Коцела, послав святого Мефодія в Паннонію, висвятивши його в архієпископа Моравії і Паннонії.
У Паннонії святий Мефодій разом зі своїми учнями продовжував розповсюджувати богослужіння, писемність і книги на слов’янській мові.
Двічі у святого Мефодія і німецьких єпископів виникали суперечки, аж до тюремного ув’язнення першого.
У черговий раз святитель Мефодій був викликаний до Риму, але виправдався перед папою і був знову повернутий у столицю Моравії — Велеград.
Святитель передбачив день своєї смерті і помер 6 квітня 885 року у віці близько 60 років.
Святитель був похований у соборній церкві Велеграда.
