Віктор Бронюк: «Не люблю шаблонів»
На цьому тижні в Ужгороді з ювілейним концертом виступив відомий гурт «ТІК»
А напередодні виступу лідер гурту Віктор Бронюк поспілкувався із журналістами у прес-центрі газети «НЕДІЛЯ». За його словами, цьогорічний тур присвячений 10-річчю творчої діяльності гурту. У той же час, цей тур дещо відрізняється від усіх попередніх. Це пов’язано зі складною ситуацією на сході України, анексованим Кримом, через що часом концерти перетворюються на своєрідні дружні зустрічі, особливо це стосується виступів перед військовими.
Щодо стилю, у якому працює гурт «ТІК», то Віктор Бронюк зазначив, що не є прихильником створення меж творчості: «Не люблю шаблонів та зациклюватися на одному напрямку, стилі. А останнім часом на питання про наш стиль відповідаю, що ми працюємо у жанрі весільного панку з елементами філософської еротики». Ось деякі із запитань до Віктора Бронюка, які лунали під час зустрічі з журналістами.
– Які питання вас найбільше турбують на нинішньому життєвому етапі? На які питання шукаєте відповіді у власній творчості?
– Якщо говорити в цілому, то кожне питання не дає відповіді, а породжує нові запитання. Мені здається, що перед тим, як давати відповідь, треба добре подумати. Можливо, деколи краще змовчати. Щодо творчості – життя і життєві ситуації створюють образи та об’єкти, а ми в тій чи іншій формі доносимо їх до слухача. Щось висміюємо, на щось натякаємо…
– Поділіться, будь ласка, враженнями від співпраці з Іриною Білик. Ви з Іриною настільки різні, настільки відмінна ваша творчість і, здається, аудиторія… Чи легко було творити разом?
– В цілому, співпраця сподобалася. Хто був на наших концертах у рамках всеукраїнського туру, повністю розвіяв свої сумніви стосовно різниці у творчості. Це були дійсно цікаві концерти, цікава співпраця, яка подарувала багатьом слухачам трохи призабуту україномовну Ірину Білик.
– Чи бувають у вас «депресняки», у який спосіб із ними найефективніше виходить боротися?
– У мене вдома є два маленькі антидепресанти у вигляді доньки й сина, які не дають часу впадати в депресію. Якщо раптом така з’являється, то дуже швидко різними способами і засобами вони виводять мене з неї.
– Вікторе, а ви вірите у здатність музики зцілювати або, навпаки, шкодити? Бачили підтвердження цьому? Як думаєте, як на стан людини впливають пісні «ТІКу»?
– Історій є дуже багато, розкажу одну з них. Колись під час ефіру у Львові, де ми жваво спілкувалися з ведучою, по закінченню ефіру задзвонив телефон, і жіночий голос подякував за те, що ми врятували життя. Телефонувала жінка, яка розповіла, що у неї не все гаразд у особистому житті, і вона сьогодні вирішила покінчити життя самогубством. Коли взяла до рук ніж, паралельно почала слухати нашу розмову з радіоприймача, заслухалася, а потім зловила себе на думці, що не все так погано в житті. І подякувала, що ми врятували їй життя. Принаймні, це було щиро. Я відверто був у шоці.