Попри кризу – російські туристи в Закарпатті
Туризм у Закарпатті – одна зі статей доходу регіону.
Як впливають політичні та трагічні події в Україні на цей сегмент закарпатського ринку, чи досі відвідують регіон росіяни, дізнавалась DW.
На відміну від Криму, казати про зірваний туристичний сезон у Закарпатті – безвідповідально, запевнили DW фахівці туристичного бізнесу. Професор-туризмознавець Федір Шандор наголошує, що тільки за півроку Закарпаття відвідали на 40 відсотків більше туристів, ніж за такий же період минулоріч. Більше того, Закарпаття і досі приваблює деяких росіян, які без остраху приїздять сюди і на відпочинок, і на лікування.
Охочих прибути у Закарпаття не відлякали навіть трагічні події у Мукачевому – потік туристичних автобусів у бік цього міста та Ужгорода не переривався навіть у дні напруги. Як і решта автомобілів, вони об’їжджали заблокований відтинок міжнародної траси “Київ-Чоп” та мали просуватись не зовсім якісними другорядними дорогами, щоб дістатися до місць призначення.
Серед відчайдухів – і подружжя з Москви. Георгій і Наталія приїхали на Закарпаття через тиждень після інциденту. Поїздку запланували ще рік тому. Про “криваві розбірки хунти і правосекторівців” дізналися в день виїзду з Москви, але рішення не змінили. Георгій – художник, його дружина – дизайнерка інтер’єру. Пояснюють, що в Україні ніколи раніше не бували, а приїхати нині змусив внутрішній протест проти надмірної й безглуздої пропаганди російських ЗМІ.
Туристи з Росії – з грошима та вищою освітою
Утім, як саме впливають повідмолення у засобах масової інформації на ухвалення росіянами рішення відвідати чи ні Закарпаття, цього року статистично дослідити неможливо.
Зокрема, загальної статистики про те, скільки росіян уже навідались на Закарпаття цьогоріч, немає. При Закарпатській облдержадміністрації ліквідоване управління туризму, й інформацію доводиться збирати від власників турфірм, туристичних баз та санаторіїв. Ті, з якими вдалось поспілкуватись DW, стверджують, що російська пропаганда не має впливу на росіян, які віддають перевагу активному способу життя і багато подорожують. Серед їхніх клієнтів саме такі люди. Федір Шандор пояснює, що росіян серез туристів у Закарпатті хоч і не дуже багато, але це “сталі клієнти” – тобто ті, хто і раніше приїздив на Закарпаття відпочити.
Росіянин Георгій певен, що нові відчуття від відвідин Закарпаття інспірують його творчість. Наталія більш стримана і зізнається, що таки відчуває дискомфорт, але не через ймовірность “потрапляння під кулі”, а через незнання української мови. “Я вперше у житті відчуваю жахливий дискомфорт через те, що не знаю мови країни, у якій перебуваю, – пояснює Наталія кореспондентці DW російською мовою. Вона каже, що у багатьох країнах, якими подорожувала, спілкувались англійською чи російською. “Однак тут мені ніяково говорити російською. Хоча тут чую російську мову. Можливо, мої відчуття через той сором, який я маю через мою країну”, – пояснює дизайнерка.
Почуття сорому за свою країну переслідує чи не усіх громадян Росії, які приїздять на відпочинок в Карпати, підтверджує Ганна Титаренко, власниця невеличкої бази відпочинку “Грунок”, що біля відомого водоспаду Шипот. Жінка каже, що на Міжгірщині росіян не поменшало. Усі, хто раніше зупинявся на її базі, гостюють цьогоріч знову. Відзначає, що намагаються спілкуватися українською і пишаються, якщо вдається говорити майже без акценту. Ганна Титаренко змальовує узагальнений портрет своїх російських гостей: люди середнього віку, з пристойними заробітками, з вищою освітою, які живуть у великих містах і часто бувають за кордоном.
Українсько-російські сімейні страхи і суперечки
Не відмовилися громадяни Росії й від лікування у закарпатських санаторіях. Цілющі мінеральні води, гірське повітря, смачна кухня і гостинність закарпатців вивітрюють з голови антиукраїнську пропаганду за лічені хвилини, зізнається москвич Павло Грільов. Він – військовий пенсіонер, служив в Афганістані, мав поранення ніг. Роками підкріплював здоров’я на Закарпатті. Цьогоріч довго вагався, чи варто їхати. Зрештою відважився і не шкодує. Щоправда, розвіяти страхи рідних не може. Вони дуже переживають за його безпеку й телефонують чи не щогодини.
Утім, серед приїжджих з Росії є й такі, які не приховують своєї ненависті до всього українського. Однак переважно це не туристи, а ті, хто гостює у своїх українських родичів. Такі візити майже завжди закінчуються сімейними скандалами. Родина пані Василини днями “спровадила” додому до Нижного Новгорода свого 60-річного дядька, який гостював в Мукачевому понад два тижні. Чоловік – етнічний українець, але після служби в армії залишився в Росії.
Жінка каже, що після початку Майдану між ними часто виникали політичні суперечки. Зрештою, вирішили запросити його в гості, щоб на власні очі побачив, як і чим живуть українці. Тепер про таке рішення Василина шкодує, адже через надуманий страх перед “фашистами і бандерівцями” дядько з дому майже не виходив і встиг через це пересваритися не лише з родичами, а й з усіма сусідами. Жінці тепер соромно, й вона не хоче називати свого прізвища.
Росіяни продовжують приїздити на Закарпаття не лише самостійно, а й туристичними групами, каже професор-туризмознавець Федір Шандор. Серед них не лише ті, хто роками відпочивав у Карпатах, а й ті, хто попри антиукраїнську пропаганду, ризикнув приїхати сюди уперше. Багато з них подорожують родинами й не бояться брати з собою дітей. Дехто навіть приїздить на власних автомобілях з російськими номерами, наголошує Шандор. Фактів, щоб місцеві їх цькували немає.
Наталія Зотова
