Результати ужгородських виборів починають вимальовуватися
Нещодавні Дні Ужгорода залишили складні враження. Вони були максимально насичені різними подіями у десятках місць, особливо як на нинішні скрутні у фінансово-економічному відношенні часи.
Виглядало так, ніби різні команди мобілізувалися перед самими виборами і здійснили такий собі огляд власних сил, хто чого вартий, чого можна від себе очікувати. Виявляється, потенціал досить великий. У багатьох існують солідні напрацювання, які зараз тільки трішечки відкрилися.
Воно й не дивно. Нині якраз триває висунення кандидатів у депутати і в мери. Тільки після формування остаточного списку претендентів можна буде судити, наскільки складною і драматичною буде уся кампанія. Втім навіть зараз при всій неповноті попередніх даних вже можна зробити певні часткові висновки.
Особливістю нинішньої кампанії в Ужгороді є те, що практично кожний більш-менш сильний кандидат у мери може мати на перегонах своїх однофамільців. Найімовірніше, так воно і буде. Технологія ця вже апробована по ужгородському округу на попередніх парламентських виборах, де вона цілком спрацювала. Кожний однофамілець відтягує від фаворита якийсь дріб’язок голосів, але саме ці кількасот голосів можуть бути вирішальними. Отже, хтось (можливо, це навіть не одна команда, а декілька) дуже зацікавлений поламати гру конкурентам і будь-що забезпечити перемогу своєму кандидатові.
По-друге, в Ужгороді висувається чимало кандидатів, які не є технічними у повному розумінні цього слова (га відміну від більшості однофамільців), але й не мають особливих шансів набрати більше, ніж відсоток-другий голосів. Тобто знову-таки хтось хоче, щоб голоси виборців максимально розпорошилися, відтяглися від небажаних фігур.
Нарешті, Ужгород – єдине місто в області, де вибори відбудуться у два тури. Це якщо тільки у першому турі хтось не набере зразу понад 50% голосів, але зараз це виглядає абсолютно неймовірним. Тому буде дуже важливо, яка саме пара вийде у другий тур. Якщо обидва кандидати будуть однаково сильними і матимуть за спиною рівноцінну підтримку, тоді інтрига зберігатиметься до останнього дня.
Але й у випадку якщо один з двох переможців значно поступатиметься іншому, чи не стануть на бік слабшого усі ті команди, що програли у першому турі? Тоді би це теж зробило другий тур мало прогнозованим. Хоча тоді би почалися і якісь закулісні переговори, котрі і мали б усе вирішити.
Як ще один можливий варіант – час між двома турами може бути заповнений гучними судовими процесами, з’ясуваннями стосунків між різними командами, спробами зірвати вибори взагалі, хоча ця перспектива найменше відповідає інтересам громади.
Принаймні вже зараз вимальовується, що вибори в Ужгороді будуть максимально технологічними. Хоч усілякої клоунади і розбурханих емоцій теж не бракуватиме, але не вони забезпечать кінцевий результат.
Де-де, а в Ужгороді пряма агітація і банальне скуповування голосів навряд чи матимуть вирішальне значення. Для цього міський електорат занадто різношерстий і некерований.
Значно більше залежатиме від того, яка явка буде по місту в цілому і на кожній дільниці зокрема. Традиційно в Ужгороді явка найнижча порівняно з багатьма іншими населеними пунктами. Особливого ажіотажу серед населення (на відміну від політиків) не відчувається і зараз. Штучно завищити явку навряд чи вдасться: все-таки в Ужгороді буде маса спостерігачів і соціологів. Та й взаємний контроль з боку конкурентів обіцяє бути доволі жорстким. Тому дещо залежатиме навіть від погоди: дисципліновані пенсіонери підуть голосувати і в туман, і під сонечком, а от трохи молодші покоління при надто добрій погоді (або з навпаки – занадто поганій) можуть просто проігнорувати вибори.
Ще більше залежатиме від персоналій у комісіях, які будуть рахувати голоси і приймати рішення по проблемних бюлетенях. Можливо, все вирішуватиме “фотофініш” з різницею у якийсь десяток-другий бюлетенів. Також багато може залежати від органів правопорядку: чи гарантуватимуть вони спокій на дільницях, чи не обійдеться без окремих ексцесів.
Взагалі-то, доля поки берегла Ужгород від подібних речей, але всяко буває. Хотілося би, щоб у листопаді наші вибори таки закінчилися.
Сергій ФЕДАКА, газета «Наш Ужгород»
