12 жовтня – пам’ять преподобного Киріака, відлюдника Палестинського
Святий Киріак був сином священика і походив родом з Корінфа. Він прийняв постриг у преподобного Євфимія Великого.
Останній, передбачивши в юнакові великі Божі дарування, постриг його в чернечий образ і направив під керівництво преподобного Герасима, який працював на Йордані в обителі святого Феоктиста. Святий Герасим, побачивши молодість Киріака, вказав йому жити в постійному спілкуванні з братією монастиря.
Молодий чернець ревно виконував монастирські послухи, старанно молився, мало спав, їжу брав через день, харчуючись тільки хлібом і водою. У Великий піст святий Герасим, віддалився в пустелю Руфа і взяв із собою Киріака. У повній самоті подвижники посилювали свої труди. Після повернення в лавру преподобного Євфимія святий Киріак попросив собі відокремлену келію і там молився в мовчанні.
У віці тридцяти семи років він був висвячений у сан диякона. Потім святий Киріак перебрався в Сукійський монастир преподобного Харитона. Через кілька років преподобний Киріак був хіротонісаний у пресвітера і призначений канонархом. На цьому послусі він працював 18 років. В обителі святий Киріак провів 30 років.
З сімдесятирічного віку преподобний перебував у пустелях Натуфа, Руфа, Сусаким. Однак сюди до нього приходили хворі і біснуваті. Преподобний зціляв їх хресним знаменням і молитвою. Прийшла братія із Сукійського монастиря і просила його духовної допомоги під час голоду і хвороб, які наступили в обителі. Вони благали святого Киріака повернутися в обитель, і преподобний оселився в печері, де раніше жив преподобний Харитон.
На дев’яносто дев’ятому році життя преподобний Киріак знову пішов у Сусаким і там жив зі своїм учнем Іоанном. У пустелі преподобному Киріаку служив величезний лев, який охороняв його від розбійників. Проживши 109 років, преподобний благословив усіх і з молитвою тихо відійшов до Господа в 556 році.
