Околиці Синевіру зібрали митців на пленер

[Total: 0    Average: 0/5]

Закарпатські художники запросили у чудові Карпати колег з інших регіонів України

Закарпатську Міжгірщину раніше уславляли своїм пензлем художники-класики Федір Манайло, Йосип Бокшай, Адрій Коцка. Нині це роблять їхні наступники: Василь і Петро Свалявчики з Ужгорода, Золтан Мічка, Іван Івановчик і Олександр Андяловші з Мукачевого, Микола Влад із Солотвина на Тячівщині, Василь Шиндра, Василь Сенько, Іван Вегеш із Міжгірщини.

Але насправді художників-пленеристів, які обирають для себе міжгірські краєвиди, набагато більше. Річ у тім, що саме названі живописці взяли участь у четвертому поспіль пленері під назвою «Околиці Синевира».

Це — із закарпатців. Однак нині географія пленеру поблизу славнозвісного Синевирського озера розширилася завдяки гостям. Сюди приїхали президент Національної академії мистецтв України, ректор Академії образотворчого мистецтва і архітектури України Андрій Чебикін. Гурт пленеристів збагатили й Володимир Нечепоренко з Харкова, киянин Микола Шутько, а також Костянтин Могливський — луганчанин, який три роки тому переїхав у місто Буча, що неподалік столиці України.

Василь Сенько (на передньому плані) та Костянтин Могливський працюють над однією темою. Фото автора

Не можна оминути увагою тих, хто став «заправником» і «пальним» того десятиденного «двигуна» творчої фантазії, яким став пленер. Це Василь Шиндра — засновник і керівник громадського об’єднання художників Міжгірського району «Карпатські кольори» та уродженець села Синевир, сьогоднішній киянин, заслужений працівник охорони здоров’я України Михайло Сятиня. До слова, жоден із попередніх пленерів не обходився без його організаторської ролі.

Усі десять днів пленеристи змальовували хвилі й береги Тереблі та Чорної Ріки, шпиль Кам’янки в оточенні нижчих гір-посестер, побут сільських жителів. Художницьким відкриттям стала подорож до присілка Перенизь, висота якого над рівнем моря понад кілометр. Цей людський осідок у важкодоступній глухомані з чотирма десятками дворогосподарств не втратив рис первозданності в архітектурі жител, побуті горян.

— Коли вибралися нагору, утому немов рукою зняло, — сказав у розмові найтитулованіший пленерист народний художник України, почесний академік Національної академії мистецтв України Золтан Мічка. — На вершині, суцільно оповитій молочним туманом, зіткнулися з незбагненністю карпатської природи. Внизу гріє сонечко, нагорі гуляють хмари, усе оповите туманом. Тепло і холод. Низовина і піднебесся. Такі контрасти рідко побачиш. Спустившись, ми ще довго перебували під враженнями від побаченого.

Народний художник України Василь Свалявчик саме у дні пленеру відзначив свій 62-й день народження. Поділився секретом, що більшу частину творчого життя подорожує з мольбертом по Міжгірщині.

— Тут усе надзвичайно миле, навіть прості люди цікавляться мистецтвом. Мабуть, через те, що художники у цих місцях бувають часто, — висловлює свої міркування киянин Микола Шутько

Від’їжджаючи з пленеру до столиці, президент Національної академії мистецтв України Андрій Чебикін не шкодував слів, дякуючи організаторам живописної майстерні під відкритим небом на околицях Синевиру. На думку голови найвищої за статусом творчої спілки країни, майстрам з інших українських регіонів варто переймати пленерні напрацювання закарпатців.

Урядовий кур’єр

Comments are closed.