Дівчина з Мукачева може стати першою українкою, яка підкорила найвищу гору світу
Відразу дві українки цієї весни здійснять сходження на Еверест: Ірина з Мукачева і Тетяна з Донбасу.
“І тут на вершину вискакує блонда”
Цієї весни відразу дві українки будуть штурмувати найвищу гору світу – Еверест (8848 метрів). До цього вершину “взяли” вже понад 410 жінок з різних країн, однак наших співвітчизниць там ще не було.
“Уявіть, сидять на шляху до вершини альпіністи. Бородаті, голодні. Ледве дійшли. І тут вискакує блонда з рожевим льодорубом. І поки вона з посмішкою фотографується, мужики думають: “Мабуть, не так і складно”. І вся їхня самооцінка котиться до біса”, – сміється Ірина Галай.
Ця 28-річна дівчина з модельною зовнішністю, аспірантка Національного авіаційного університету, може стати першою українкою, яка підкорила Еверест. Якщо, звичайно, її не омине 35-річна Тетяна Яловчак, яка теж днями відправляється в Гімалаї.
Обидві дівчини зараз живуть і працюють у Києві: Іра – директор з розвитку однієї з великих українських компаній з продажу нафтопродуктів, Таня працює в індустрії туризму. Але блондинка Іра родом з Мукачева, а брюнетка Таня виросла в невеликому шахтарському місті Селидове Донецької області.
– Це ж добре, що нас буде там двоє! Може бути навіть разом зійдемо на вершину! Там вже були альпіністки з Європи, Америки, Японії… Пора, пора там побувати і українці, – із запалом каже Таня. – Український прапор на Евересті вже піднімався, я ж хочу підняти там над головою рушник – символ жіночності, краси і сили.
Ірина налаштована більш філософськи: “Звичайно, хотілося б стати першою, але бігати там я не буду. “Змагання” у таких умовах може закінчиться трагічно (при сходженні на Еверест загинуло понад 250 осіб. – Авт.)”.
“Чоловіки – слабкіші”
Гідом Ірини буде альпініст Віктор Бобок (народився в Дніпродзержинську, але зараз живе в Москві). Він тричі сходив на Еверест, причому трьома різними маршрутами. Він також був першим українцем, який побував на всіх головних вершинах всіх семи континентів. А в лютому разом з Іриною альпініст піднявся на найвищий вулкан Землі – Охос-дель-Саладо (6891 метрів) в Південній Америці (на фото зліва).
– Жінки покращують атмосферу в горах дуже сильно. У змішаних командах вони – цемент і двигун до перемоги, – розповідає Віктор. – Мужики по своїй природі слабкіші. Нам би поскиглити: “Тут болить, тут натер”, а дівчата мовчать і фігачать так, що… Що ти, дивлячись на них, стаєш сильнішим. Але в чисто жіночих командах у них не дуже добре виходить.
Таня Яловчак йде на Еверест у складі жіночої команди. Крім українки, там будуть дівчата з Вірменії, Болгарії, Південної Африки.
– Мене прозвали “Таня-паровоз”. Я йду до вершини повільно, але впевнено. І можу знайти потрібні слова для всіх, хто втомився, тягну за собою тих, хто відстає, – зізнається Тетяна.
“Проспорила співробітнику і пішла на Казбек”
– Мої подруги не розуміють мого захоплення. Кажуть: “Як там митися?” або “Заради чого морозити ж…пу в наметі? Поїхали краще в Іспанію”, – сміється Ірина. – Захопилася альпінізмом три роки тому. Посперечалася із співробітником, програла, і мене відправили на Казбек (Кавказ). Зайшла успішно найперша. І після цього я живу від гори до гори. Працюю тільки для того, щоб була можливість подорожувати.
У Тані інша лав-сторі з висотою:
– У дитинстві мені подобався фільм “Кавказька полонянка”, епізод, де героїня лежить в спальному мішку. Було цікаво випробувати ці відчуття на собі, і почалися походи у Крим, на Кавказ, – ділиться дівчина. – За останні десять років я зробила більше 50-ти сходжень на різні вершини світу, серед яких Кіліманджаро (найвища гора в Африці – 5895 метрів) і Аконкагуа (вища точка Південної Америки – 6962 метрів).
Але про те, що так тягне дівчат в гори, ми запитали у чоловіка.
– Альпінізм – це суміш неприємного з марним. Дуже неприємно, коли голова розколюється, коли тебе валить з ніг вітер, важко робити кожен крок. І ось ти, нарешті, прийшов наверх, а там – нічого, – сміється Віктор Бобок. – Постояв. Сфотографувався. Полестив своєму самолюбству і поборов свої слабкості. Найпростіше сказати: “Я не можу», складніше йти, йти, йти…”
Ціна набору – $65-90 тисяч
– Після сходження я хочу поїздити по школах. Буду розповідати дітям, що якщо у тебе є мета – ти її досягнеш. Наприклад, я до останнього моменту не знала, чи зможу зібрати гроші на експедицію, навіть до Петра Порошенка за допомогою зверталася. У підсумку потрібна сума, $90 тисяч, знайшлася.
Для Ірини експедиція на Еверест обійдеться в $65 тисяч.
– Однією одягу треба купити на $5-10 тисяч. Нещодавно купували Ірі черевики за 1000 з гаком євро, – розповідає Бобок. – За дозвіл на сходження потрібно заплатити $10 тис. А ще роз’їзди, харчування, кисень, оплата високогірних носильників. Китайці беруть гроші за користування “перилами” (мотузки вздовж складних ділянок. – Авт.), за вивезення сміття. Куди не ступив – давай гроші, гроші, гроші».
Таня додає: “Можна підібрати тур за $25-35 тисяч. Але тоді не буде гарантії, що в разі НП тебе спустять вниз”.
15 кроків у хвилину
Альпіністи розповідають, що останні метри – найскладніші. “Чотири вдиху-видиху – один крок. Чотири вдиху-видиху – ще один крок”, – розповідає Бобок. І наші дівчата чудово знають, що їх чекає.
– Я знаю, що найважчим буде підйом з 8300 метрів. З 12 ночі до 12 дня ти тупо гребеш вгору і надієшся на хорошу погоду. Ніч, темно, вітер, а ти йдеш вгору, – зітхає Тетяна. – Я прекрасно розумію, куди я йду. Еверест – це гора трупів. Мені попадалася статистика, що доходить тільки 1 з 12, решта або повертають назад, або… Я чудово розумію, що на таку висоту вертольоти не можуть прилетіти, що надія тільки на гідів і шерпів (народність у Гімалаях, допомагають альпіністам у сходженні. – Авт.).
Обидві дівчини будуть йти на вершину з Півночі, з боку Тибету.
– Це більш безпечний маршрут. З боку Непалу треба йти по льодовику, все може обрушитися в будь-яку хвилину, і бігти нікуди, – зізнається Бобок. – На нашому маршруті від нас залежить більше, ніж від природи. Але навіть тут вітер силою 50 метрів в секунду може перекреслити будь-які плани.
“Ні одна гора не варта життя”
Досвідчені альпіністи дивляться на подібні експедиції з часткою скепсису.
– Я негативно ставлюся до комерційного альпінізму. Тільки добре підготовлений спортсмен після як мінімум п’яти років старанних тренувань може думати про Еверест. І нам смішно дивитися, як людей буквально затягують на вершину їх гіди і шерпи. Тільки ті, хто ходить в гори самостійно, гідні стояти на вершині світу, – каже одесит Мстислав Горбенко, який був на Евересті у 1990-му, а через чотири роки без кисню зійшов на другу за висотою вершину К-2 (8611 метрів). На його думку, комерція призводить до загибелі недосвідчених любителів гір.
З ним згоден Сергій Бершов. У 1982 році він разом з Михайлом Туркевичем здійснили перше в світі нічне сходження на найвищу вершину і стали першими українцями на Евересті. А всього у нього 12 сходжень на сім восьмитисячників.
– Я зараз живий і розмовляю з вами тільки тому, що шість разів відступив, в тому числі і з Евересту. Я був гідом, і на висоті 8500 метрів прийняв рішення повернути. Повірте, жодна гора не варто життя, вона не варта навіть відмороженого пальця, – розповідає Сергій Ігорович. – Комерційний альпінізм – це коли ти з шести тисяч йдеш з кисневим балоном. Але апаратура, буває, відмовляє. І якщо таке трапиться на висоті 7-8 тисяч, ти будеш задихатися, як риба на березі. Твій гід нести тебе не зможе. На великій висоті потрібно 12 людей, щоб транспортувати тебе до базового табору. Якщо ти підійшов до вершини, то потрібно вже 30 рятувальників. Де їх взяти в короткий термін?
Безумовно, дівчата віддають собі звіт у небезпеці експедиції. Але на іншій чаші терезів лежить можливість стати першою на “вершині світу”. І рішучості їм не позичати.
– У нас завжди було багато талановитих дівчат-альпіністок, але вони завжди перебували в тіні чоловіків. Надихали на подвиг, але самі його не звершували. Але часи змінюються, і це добре. І жіночий альпінізм – це добре, – підсумовує Бобок.