Закарпатська столиця великодніх яєць дивує розмаїттям виробів
Є в нашій області унікальний населений пункт, у якому майже всі жінки займаються оздобленням одного з головних пасхальних атрибутів – яєць. Якщо Іза вважається центром Закарпатського лозоплетіння, то Сокирницю, що на Хустщині, можна сміливо назвати столицею писанкарства. При цьому зайняті майстрині виготовленням диво-витворів не тиждень-два перед Пасхою, а майже півроку
Знання – у спадок
Традиція виготовлення пасхальних яєць у Сокирниці доволі давня. В окремих родинах одночасно працюють над виробами аж три покоління господинь одночасно. Цікаво, що до роботи над оздобленням маленьких шедеврів інколи беруться навіть хлопчики. Та найбільшими хранительками сакральних знань у селі вважаються найстарші жінки.
– Із 5217 осіб усього населення не менше 150 сімей точно трудяться над декоруванням яєць. Є в нас одна бабуся, Юлія, що вже чотири десятиліття займається писанкарством, – каже 56-річна Марія Баняс. – Особисто я захоплююся «яєчним мистецтвом» усього років 6-7. Ніхто з нас не закінчував спеціалізованих вищих навчальних закладів, не є художником чи фахівцем у галузі народної творчості, кожен вчився майстерності самотужки. Добре, що тепер є Інтернет – молодь черпає чимало ідей звідти, доповнюючи їх власними задумами.
– Працювати з великодніми яйцями мене навчила мама. Спочатку я повторювала те, що показувала вона, далі – самотужки почала вигадували і застосовувати на практиці власні методики. Зараз хенд-мейд взагалі є дуже популярним. До речі, це мистецтво уже 21 рік є невід’ємною часткою мого життя. Радію, що у роботі часто мені допомагає 18-річна дочка Наталка. Колись вона неодмінно передасть усі вміння і своїм дітям, – каже 41-річна Марія Ковач.
Цікаво, що працювати над виробами сокирничанки починають ще восени-взимку і трудяться аж до Великодня. Дехто продає яйця на ринку по 30-40 гривень, дехто – дарує хрещеникам, дітям родичів і знайомих, або дуже бідним односельцям.
Більше тисячі видів яєчного декору
Розмаїття Сокирницьких писанок включає більше тисячі видів прикрас. Кожна майстриня використовує під час творчого процесу власні техніки, тому кожен виріб виходить індивідуальним, авторським.
– Я працюю і з намистинками, і зі стрічками, виготовляю мальованки, крапанки, шкрябанки, витинанки. Загалом користуюся в роботі приблизно сотнею технік. Особливо малечі подобаються яйця, оздоблені у техніці декупажу, квілінгу, скрапбукінгу, бісероплетіння, канзаші, причепурені тасьмою, мереживом та стрічками – ділиться думками умілиця з більш ніж двадцятирічним стажем Анна Фречка.
Утім, кропітка робота є не такою легкою, як здається на перший погляд. Аби зробити один витвір, потрібно потрудитись не один день.
– Якщо роблю квілінг, то можу тиждень лише папірці скручувати, адже потрібні заготовки різних кольорів. Відтак кілька днів потім треба обклеювати яйця. Далі використовую інші методики, скажімо, декупаж. Однак навіть у найпростішій техніці за добу більше, ніж 15 виробів, зробити не можна. Крім того, підручні матеріали – фарби, намистинки, стрічки та інше – доводиться везти з-за кордону, що додатково стримує виробничий процес, – розповідає інша писанкарка Світлана Шустур.
Виготовляють сокирничанки і мотанки (з ниток), обв’язують яйця за допомогою крючка, обліплюють полімерною глиною, і обклеюють різними крупами, зернинами, тканиною, гофрованим папером, навіть поштовими марками.
– Просто пофарбувати яйця харчовими барвниками чи залишити на них кілька закручених штрихів писачком – це не по-нашому, не по-закарпатськи, – каже пані Марія. – Треба якось здивувати інших. Наш народ звик до різноманіття, і не лише в кольорах. Навіть писанки у нас зі своїм орнаментом, багатим на символи та знаки. До того ж я переконана, що великодні яйця – це безмежний простір для польоту фантазії і реалізації найсміливіших задумів.
До речі, творча уява Сокирницьких умілиць дійсно вражає. Великі гусячі яйця вони майстерно перетворюють на неординарні і цікаві витвори, скажімо, на пасхальні корзинки, на курчаткок, півників, ведмедиків, зайченят, овечок чи козенят, на строкаті букети та інші рукодільні дива. З пап’є-маше винахідливі жінки роблять вишукані муляжі писанок, із курячих – яскраві мальованки та космічні крашанки, із перепелиних – оригінальні пасхальні намиста, зі страусиних же – справжні «шедеври Фаберже».