Чи готові мешканці Ужгорода до децентралізації?

Сьогодні про об’єднання громад говориться багато. Згідно з опитуванням, проведеним Інститутом Горшеніна, 62,4 відсотка українців виступають за децентралізацію. Однак у Закарпатті поки що лише мешканці трьох сіл – Руське Поле, Лази і Тячівка – виявили бажання створити спільну громаду. Тож чи готові ужгородці до децентралізації, чи оборюють її проведення, чи, навпаки, категорично виступають проти державної реформи?

Артур Колесник, викладач

– Підтримую лише окремі положення. Слід враховувати ще й регіональні відмінності. Наповнюваність місцевих бюджетів за рахунок податків і зборів далеко не всюди можлива. Якщо в селі немає жодного підприємства, автозаправки, працюють кілька дрібних магазинів, більше схожих на кіоски – чим там наповнюватиметься бюджет? Також я проти надання особливого статусу певним областям. Чим заслужила на подібну честь Донеччина та Луганщина? А в Закарпатті такий «статус» теж може закінчитись плачевно. Нині багато говориться про те, що голова ОДА Геннадій Москаль заперечує в суді рішення референдуму 1991 року. Не буду його ні виправдовувати, ні засуджувати, але саме подібні референдуми приводять до таких втрат, як Крим чи самопроголошені ДНР та ЛНР. Водночас те, що зароблені на місці кошти не відправлятимуться до столиці, їх можна буде використати для власних потреб міста – це, безумовно, позитивне рішення на користь децентралізації.

Юлія Прокоп, пенсіонерка

– Я проти децентралізації. Адже коли об’єднаються кілька населених пунктів, то логічно, що старосту оберуть із більшої, адже там більша кількість виборців. Не треба бути психологом, аби зрозуміти, що голова громади більше сил вкладатиме у розвиток рідного населеного пункту, менші ж села та присілки занепадатимуть ще інтенсивніше. Крім того, побідні рішення не можна приймати спонтанно, до чогось нового суспільство потрібно готувати, а подібні реформи якщо не впроваджувати плавно, то можна зіштовхнутись із гострим людським спротивом. Якщо дана модель правління прижилась у Польщі, не гарантія, що вона даватиме позитивні плоди в Україні, де менталітет населення інший і де процвітають корупційні схеми чи не в усіх сферах життєдіяльності.

Степан Деяк, службовець

– Чомусь у нас люди бояться змін… і не тому, що вони позитивні чи негативні, а суспільство лякає реформа в корені. Якщо не експериментувати, покращити рівень нашого життя неможливо. Ми вже жили за багатьма старими схемами, настав час нововведень. Як на мене, ідея дуже цікава. Інше питання, як ми зможемо її втілити в життя. Більшість краян, до речі, досі добре не знають, що таке об’єднання громад, що завдяки реформі скоротиться кількість чиновників, що освіта та галузь охорони здоров’я матимуть спеціальні субвенції, що в органів державного самоврядування з’являться додаткові джерела прибутків. А з цих грошей, між іншим, можна буде ремонтувати дороги, покращувати інфраструктуру міста.

Сергій Штець, підприємець

– Останнім часом в Україні зменшується кількість населення, зникають навіть окремі села. Звісно, для таких громад децентралізація – один зі шляхів розвитку, а не занепаду. Однак ситуація в Закарпатті суттєво відрізняється від тієї, що маємо в центральних та східних областях. Саме для нас я не бачу у реформі позитиву. Чи будуть перфекти чесно і сумлінно виконувати свої обов’язки? Крім того, досі залишається незрозумілим право місцевого самоврядування на частку загальнонаціональних податків. Яку саме частку матиме громада, якою є її розмір? Думаю, оскільки закон написано двозначно, не виключено, що для окремих спритників з’явиться додатковий простір для махінацій. Територіальні громади у нас від початку поділені неправильно.

Каріна Яким, юрист

– Чому об’єднання громад назвали добровільним? Чи їх вважати законними без проведення референдуму, на якому населення може висловити свою позицію? А без цього про яку невимушеність і неупередженість можна говорити? Чи у нас із радянських часів діє стереотип «добровільно-примусово»? Не думаю, що зараз цей номер пройде. Суспільна свідомість населення стала на порядок вищою. Чи матимуть усі сільські ради кошти на виплату бодай зарплати працівникам апарату? На жаль, ні. Політики й самі бояться втратити рейтинг через недосконалі реформи. Децентралізацію потрібно адаптовувати до українських реалій, а не калькувати те, що прижилося в інших державах. Безумовно, зміни нам потрібні, але які саме – це вже зовсім інше питання.

Загалом, із опитування стало зрозумілим, що більшість мешканців нашого міста до реформи не готові. Найбільше краяни бояться процвітання корупції. Серед опитаних знайшлись навіть такі, які заявили, що про децентралізацію абсолютно нічого не знають, хоча незрозумілий термін неодноразово чули в новинах. Утім дехто, навпаки, від об’єднання громад чекає вирішення усіх економічних проблем на місцях. Очевидно, перед тим, як впроваджувати подібні «ноу-хау», керівництву держави потрібно доступною мовою пояснювати суспільству суть реформ. Та й люди у нас настільки вже зневірились у всьому, що будь-які зміни розцінюють як негативні.