5 червня – 6-та неділя після Пасхи – «про сліпого»
Назву цій неділі дав уривок з Євангелія від Іоанна, який в цей день читається в церкві під час літургії – в ньому розповідається про чудесне зцілення Ісусом сліпорожденого.
Спаситель, проходячи повз сліпого, відомого всьому Єрусалиму, не питаючи його ні про що, навіть про його віру, зцілив його. Сліпий прозрів, але фарисеї тут же почали допитуватися, хто створив йому це велике благо, а дізнавшись, чіплялися, звинувачуючи Ісуса, що Він зробив це в суботу, і звинувачували Його в гріху.
Але прозрівший вперто твердив: “Якби Він не був від Бога, нічого не міг би чинити”, і фарисеї “вигнали його геть” – відлучили від синагоги, від усього ізраїльського суспільства, по суті, позбавили всіх прав: ніхто за іудейськими законами відтепер не міг з ним спілкуватися, допомагати йому, жити разом з ним, навіть батько і мати відмовилися від нього.
І тоді Спаситель знайшов його і сказав: “Ти віруєш ти в Сина Божого?”, а на питання: “А хто Він, Господи, щоб я вірував у Нього?”, відповів: “І бачив ти Його, і Він говорить з тобою “. І ніяких більше доказів сліпонародженому було не потрібно – він вклонився Йому як Богу і сказав: “Вірую, Господи”. Але чому Ісус зцілив саме його, а не весь натовп таких же нещасних, калік, хворих, які стояли поруч з ним? По-людськи, це несправедливо.
На Таємній вечері Він сказав учням: “Я обрав вас від світу”, а потім молився: “Святий Отче, заховай в Ім’я Своє їх, яких дав Ти Мені”. Хто ж вони? Серед них були і убогі і багаті, і мудреці і простаки, і вчені і неуки. Сліпонародженого Він зцілив навіть без його віри.
Апостол Павло в одному з послань: “Тепер вже не я живу, але живе в мені Христос” (Гал. 2:20). Церква каже про обраних, як про найбільшу милость Божу до грішної людини, але й попереджає, що і обрані, на жаль, можуть уподібнитися Іуді, стати відступниками, з якими колись жив Христос, а потім вони Його зрадили і розіп’яли.