Анатолій Ізотов: «Діснейленду» із Хустського замку створено не буде»
Цими днями на запрошення ГО «Фойта» у Закарпатті побував начальник відділу регіональних досліджень архітектурно-містобудівної спадщини та розвитку історичних територій, головний архітектор проектів Інституту «УкрНДІпроектреставрація» Анатолій Ізотов.
У рамках робочого візиту пан Анатолій зустрівся із керівництвом міста Хуст, передавши їм затверджену документацію розроблену в рамках генерального плану розвитку міста: Історико-архітектурний опорний план та межі і режими використання зон охорони пам’яток міста, яка дозволить зберігати пам’ятки минувшини на містобудівному рівні. У рамках головної мети приїзду разом з представниками громадського об’єднання «Фойта», зокрема, з його очільником Іваном Куделею, було проведено дводенне обстеження руїн Хустського замку.
Анатолій Ізотов поділився з zakarpatpost.net результатами побаченого враженням про місто та про пам’ятки й розповів про можливі перспективи замку.
– Пане Анатолію, якою була мета Вашого приїду?
– Відділ Інституту, який я очолюю, розробив розділи генерального плану розвитку Хуста, спрямовані на збереження пам’яток нерухомої культурної спадщини міста. Затверджену на всіх рівнях документацію було передано міській владі. Однак головною метою було обстеження та визначення першочергових та довгострокових заходів щодо збереження руїн Хустського замку. Паралельно з цим виникли певні думки й щодо можливих шляхів розвитку міста як туристичного осередку.
– Як гадаєте, чи можливо відреставрувати замок?
– Відреставрувати можна все, прикладом чого можуть слугувати П’ятницька церква в Чернігові, Успенський собор Києво-Печерської лаври, Старий замок у Кам’янці-Подільському тощо. Єдине питання – це обсяги робіт, які необхідно виконати, а це вже залежить від фактичного стану історичної будівні чи споруди, стану, який з роками, якщо нічого не робити, лише погіршується.
Загалом реставрація, як така, має місце мабуть лише в країнах колишнього СРСР, бо в усьому світі є лише консервація пам’яток, тобто збереження їх в тому вигляді, який є фактично – без значних доповнень чи відтворення первісного вигляду. Бо в світі пам’ятки розглядаються в рамках їх автентичності, тобто збереження їх історичної матеріальної структури. І то є для них цінним. Яскравим прикладом теорії консервації пам’яток в Західному світі є вислів англійського теоретика мистецтва Джона Раскіна: «Ці пам’ятки людства не належать нам, вони належать тим, хто їх створив і тим, хто ще не народився. Ми лише хранителі, і наш обов’язок – піклуватись про них і стежити за тим, щоб вони були передані нащадкам у тому вигляді, в якому ми їх отримали».
Це все виходить з того, що пам’ятки Західного світу не зазнали значних руйнувань, як це має місце в Україні. В нас – інституції реставрації, за кордоном – інституції консервації. У тій же Польщі, як приклад, є навіть така посада, як головний консерватор. Тому і підходи тут різні.
Тому на відміну від закордонних підходів в Україні інколи, на підставі науково обґрунтованих даних, інколи допускається відновлення частин або в цілому будівлі чи споруди. Тому й називається це фрагментарною або цілісною реставрацією.
Зважаючи на стан Хустського замку, а також принципи реставрації, з урахуванням міжнародних актів щодо збереження пам’яток до яких приєдналась Україна, то вважаю, що Хустський замок після завершення його комплексних наукових досліджень, має бути збережений в рамках понять «консервація», «музеєфікація» та «фрагментарна реставрація». Хоча щодо окремих його складових, як наприклад півкругла вежа, може бути застосоване поняття «цілісна реставрація», тобто відновлення в максимальному обсязі її первісного вигляду. Більш повне розуміння того, які саме роботи будуть проведені на тій чи іншій складовій замку, будемо знати вже після виконання досліджень, розроблення програм виконання робіт та власне проектної документації, спрямованої на збереження пам’ятки.
Однак одразу скажу, що «Діснейленду» із замку створено не буде. Він має максимально зберегти свою автентичність. Адже туристи їдуть дивитись не на копії, а саме на оригінали, навіть якщо вони й не повністю зберегли свій історичний вигляд.
– Які ж можна вжити конкретні заходи?
– Ми вже обговорили із керівництвом міста базові речі щодо збереження замку. Одночасно міська влада повідомила, що є проект на підсвічення замку та прокладання нової дороги на замок.
На нашу думку, це все ті речі, які буде видно одразу, однак, чи піде воно на користь замку, чи збереже його історичний та естетичний вигляд? Наприклад за дослідженнями, що були проведені фахівцями-реставраторами в 1980-і роки, відомо, що дорога, принаймні в межах в’їзду до замку, проходила на 2 метри глибше. Чи враховує проект нової дороги ті дослідження? І чи не вийде так, що після реставрації пам’ятки нову дорогу доведеться частково розбирати та понижувати до рівня історичної? Чи передбачені тим проектом дороги водовідні лотки і якщо так, то чи враховують вони питання водовідведення з території самого замку? Чи враховує проект дороги питання людей з обмеженими фізичними можливостями, чи передбачені ділянки відпочинку на підйомі? А також як вирішується питання збереження залишків фортифікаційних споруд в межах тої нової дороги? Це саме стосується й нічного художнього підсвічення замку. Що тут буде підсвічено, коли ще не розчищені зарості, коли пам’ятка перебуває в стані руйнації? Чи не будуть пошкоджені електромережі в разі якщо із самою пам’яткою щось, не дай Боже, станеться? Треба розуміти: пам’ятка тут є головною, а всі інші проекти мають рахуватись із рішеннями щодо власне її збереження. У рамках реалізації названих проектів постане питання й безпеки людей, які по гарній дорозі масово підуть на місцями аварійний об’єкт, особливо в нічний час. Наслідки можуть бути різними. Тому на початку слід реалізовувати проекти збереження об’єкту, а вже після – проекти його популяризації й доступності загалу.
Ми тільки-но спустились з замку, обійшовши його по низу мурів. Проте то складно, а на окремих ділянках підступитись до пам’ятки не можна. Тому сьогодні важливим є розчищення території довкола підніжжя мурів замку, аби фахівці могли б підступитись до нього, провести обміри, дослідження. Для цього акцент треба зробити поки що не на деревах, а на чагарниках, самосівах. Тобто провести санітарну розчистку. А щодо дерев – то це вже питання таксації зелених насаджень із визначенням тих, які потребують вирубці. Це довше в процесуальному та фінансовому планах. А санітарна розчистка може бути виконана вже зараз.
Тоді б реставратори могли виконати свою роботу, за зиму розробити ескізний проект реставрації, пройти його погодження в установленому законодавстві порядку, визначити черги та зміст виконання робіт. І тоді б вже навесні можна було розпочати роботи по вхідному вузлу пам’ятки.
– Чи треба щось робити в самому місті, окрім замку?
Звісно що треба. Бо місто – то інертна структура і не розвиватись вона не може, однак потрібно розуміти куди і для чого розвиватись, який вектор розвитку має бути? І це в певному сенсі має бути пов’язано й з самим замком. Тобто паралельно із роботами по збереженню пам’ятки мають вестись роботи щодо розвитку інфраструктури міста, аби туристи їхали не тільки на замок піднятись та поїхати, а оглянути місто, зупинитись на кілька днів. І то власне і буде туризмом, а не екскурсійною діяльністю, яка нині має місце. Бо екскурсійна діяльність і туризм то є дві великі різниці. Перша спрямована на отримання прибутку окремими людьми, в той час як туризм є основою сталого соціально-економічного та культурного розвитку міста.
Пройшовши разом з представниками ГО «Фойта» практично по всьому місту не зміг визначити однозначно місію міста: чи то «місто туристичне», чи то «місто торговельне» чи щось інше. Все поки що змішано. А від того яка власне буде сформульована місія й будуть залежати напрямки розвитку міста, а від того визначатимуться заходи з їх реалізації. Все разом це й є стратегія сталого розвитку населеного пункту.
Наприклад ми визначаємо місією Хусту як місто туристичне. Тоді необхідно провести роботу щодо визначення кількості готелів, хостелів, кав’ярень та ресторанів, їх фінансової та пішохідної доступності туристам. Потім накласти отримані дані на схему розташування пам’яток, інших історичних будівель, в тому числі тих, в яких можуть бути створені тематичні музеї чи інтерактивні заходи. Після цього сформувати план заходів щодо реконструкції пішохідно-транспортної інфраструктури з прив’язкою до названої схеми. Тоді сформується програма реконструкції доріг та пішохідних доріжок, сформуються нові. У рамках реконструкції пішохідно-транспортної інфраструктури необхідно буде розробити окрему програму «Доступне місто», в якій передбачити вільне орієнтування в просторі як звичайним туристам, так й людям з обмеженими фізичними можливостями. В цій програмі, наприклад, слід було б передбачити звукові та візуальні засоби орієнтування: таблички, знаки, попереджувальні елементи для руху людей з обмеженими фізичними можливостями тощо. Серед візуальних заходів мають зокрема електронні гіди. Останнє одразу ж передбачає створення інформаційного центру, який надаватиме туристам окрім іншого відповідні планшети на період огляду пам’яток, беручи за це кошти, які будуть йти на розвиток культури та збереження культурної спадщини. На самих же пам’ятках можливе влаштування QR-кодів для того, аби турист не просто дивився на історичну будівлю, а пізнавав її. У свою чергу інформаційний центр потребуватиме створення й автомобільного паркінгу та автобусних відстійників, кав’ярні тощо. І цей ланцюжок буде розширюватись разом із формуванням нових напрямків в рамках місії міста.
А поки що ми стали свідками, як приїхав до Хуста автобус із туристами і екскурсовод сказав, що група має години дві, аби поблукати вулицями. Куди ж іти людині в чужому місті, коли вона нічого не знає? Питання в рамках сказаного вище: чи повернеться вона сюди?
Щодо нових музеїв, окремі з яких можуть бути як приватними так і філіями краєзнавчого музею, то їх створення теж є важливим в рамках даної місії міста. ось наприклад гуляючи містом ми знайшли будівлю в якій в 1957 по 1971 рік жив письменник Олександр Маркуш. Якщо привести будівлю до належного стану, відтворити інтер’єри з робочим кабінетом письменника, можна було б зробити філіал краєзнавчого музею у вигляді історико-меморіального будинку-музею літературного діяча. І таких прикладів по місту багато. Головне, щоб всі ці речі були тематичними та пов’язані з історією міста та району. Тоді турист не тільки приїде, але й залишиться не на один день і не буде блукати містом у незрозумілих напрямках і вмираючи від голоду з однією лише думкою як найшвидше звідси вирватись.
-Як на Вашу думку, тунелі «Старого замку» пов’язані лабіринтами із руїнами фортеці?
– «Духовну їжу» для краєзнавців я створювати не буду. Науково це не доведено. Не хочу фантазувати. Краще, щоб історія розвивалася на більш обґрунтованих даних. Звісно для туриста можна придумати легенду про ті тунелі і замок, аби привабити його. Проте не для історії.
-Чи можете дати якісь поради хустянам щодо збереження пам’яток минувшини?
– По-перше, не руйнувати їх, любити і оберігати. Між іншим, я не знайшов у місті якихось краєзнавців, які б серйозно займалися вивченням минувшини. Тож хотілося б, аби в Хусті була започаткована та розвивалась історична та краєзнавча школа. Це було б на користь як самим краянам, так і туристам.
– Ви в Хусті вперше?
– Відділ, який я очолюю в Інституті, розробляв, як я вже казав, розділи генерального плану в частині збереження пам’яток міста, але я прийшов до цього відділу тоді, коли залишались камеральні роботи і погодження міністерств. Тому в Хусті я дійсно вперше.
– І які склалися враження?
– Гарні. Дещо, звісно треба ще розробляти, як наприклад детальні плани територій, паспорти вулиць, паспорти ремонту та опорядження фасадів, а також впровадження ідей місії міста, про що говорилось вище, проте місто рухається у вірному напрямку і побачене мені сподобалось.
– Спасибі за розмову! Хай Вам щастить і сподіваюся, що ще не раз завітаєте до нашого краю.
Розмовляла Марина АЛДОН
