Околиці Ужгорода. Якщо у Вас немає сигарети, то Ви Зорянці нецікавий
Якщо в Ужгороді вирує життя, то за кілька метрів від нього – ніби відкривається портал у інший вимір реальності. Довкола – тиша і спокій. Не чути шуму автомобілів, немає великих супермаркетів та високих багатоповерхівок. Переважно там мешкають представники приватного сектору. У людей інший стиль життя, інший ритм і розпорядок.
Олена Іванівна живе на околиці обласного центру. Вона нікуди не квапиться, щоранку виходить зі своєю домашньою улюбленицею на прогулянки.
-Тут, метрів за 50-70 від Нового району, починається Сторожниця. Колись її хотіли приєднати до Ужгорода. Але населення виступило проти. Та й насправді село вже й так давно вважається частиною міста над Ужем, – ділиться думками жінка.
Тим часом до кореспондента zakarpatpost.net підходить чорно-біла коза і допитливо дивиться в очі.
-Якщо у Вас немає сигарет, Ви Зорянці нецікавий. Їй подобається тютюн. Якщо не палите, вона Вас просто обнюхає й піде далі, – усміхається старенька.
І справді, вже за мить тварина відходить і продовжу жувати траву. А пані Марія продовжує розповідь про себе.
-Скоро мені виповниться 80, – наголошує вона. – Сама я з Вінницької області. У Закарпаття переїхала у період розпаду Союзу, коли почалася доба «перебудови». Тоді сина направили на роботу в Ужгород. На жаль, через два місяці після зміни нашої прописки він помер. Отже, я залишилася одна на чужині. Проте у відчай не впадаю, живу далі. Хоч і залишилася без підтримки рідних, та маю вірного друга – парнокопитну підопічну. Вона дуже розумна, всюди за мною ходить, мов собака. Колись мама казала, що коза – це корова для важких часів. Саме тому й придбала першу свою рогату помічницю.
Зі слів пані Марії, кіз у неї було вже декілька. Зоряні ж – усього два роки, однак вона вже мала козенят.
-Із козою я розмовляю, вона мене вміє уважно вислухати, – запевняє жінка. – З нею і веселіше, і цікавіше. Я й молоко вдома маю, а це як-не-як хоч якась допомога до скромної пенсії, і спортом займаюся. Взагалі виступаю за здоровий спосіб життя. Їм виключно натуральні продукти. Та й стараюся залишатися завжди активною, не сидіти на місці. Вигулюючи Зоряну, я завжди у русі.
Енергійна і життєрадісна бабуся справді легко долає будь-яку відстань і дружньо усміхається. В її очах горять іскринки доброти.
-Я пропрацювала п’ятдесят років учителькою. Маю багатьох талановитих випускників. До речі, нещодавно один із них подарував мені планшет. Наразі він мешкає в Ізраїлі і придбати таке диво техніки для нього недорого. Тож я зараз у курсі всіх подій, «блукаю» просторами Інтернету, маю сторінку на «Однокласниках», спілкуюся з однодумцями із усього світу, – радіє старенька.
До речі, за допомогою планшету жінка навіть написала звернення до Ужгородської міської ради.
-У нас тут розвелося багато борщівника. Одна моя знайома обпекла собі руки. Самотужки ж боротися з бур’яном ми не вміємо, тому я звернулася до Богдана Андріїва з проханням вирішити ситуацію. Навіть не сподівалася, що він відреагує. Утім незабаром трапилось диво! Прийшли комунальники і спалили небезпечні рослини. Приємно, що мене керівництво таки почуло, – зауважує Марія Іванівна.
Крім того, літня жінка наголошує, що останнім часом в Ужгороді робиться багато хорошого, місто розвивається і це її втішає.
-Колись у Новому районі було стільки калюж, що не можна було ні пройти, ні проїхати. Зараз же настелили дорожнє покриття, впорядкували тротуари. Аж душа радіє, як стає довкола гарно! – стверджує пані Марія.
Слід зазначити, що бабуся зовсім невибаглива і вміє тішитись тим, що має.
– Довкола приватний сектор, величезні палаци. Моя ж хатка невелика, але мила серцю. Мені хоромів не потрібно. Маю, між іншим, двох собак, які приносять мені неабияке моральне задоволення.
Цікаво, що під час нашої розмови із Марією Іванівною, один із її з чотирилапих друзів весь час скулить, але хазяйка радить не звертати на це уваги, бо каже, що він дуже старий і його, скоріш за все, просто щось болить. Між тим, вона продовжує нахвалювати свою Зоряну.
-Коза – чудовий домашній лікар. Навіть прогладжування її шерсті знімає нервове збудження та втому. А про корисні якості молока взагалі можна говорити дуже багато. Не дарма маленьким дітям навіть лікарі радять вживати молочну продукцію. Козяче молоко зміцнює імунітет, сприяє нормальному функціонуванню серцевої системи, контролює процес обміну речовин. Я завжди лікуюся молоком своєї підопічної. Із нею ж разом ходжу в ліс по гриби. Вона любить общипувати гілки дерев, їсти листя та яблучка. Людині ж для харчування достатньо стільки, скільки поміщається у дві долоні. Саме стільки я з’їдаю протягом доби. Взагалі, чим менше ми їмо, тим стаємо здоровішими. Тільки овочів і фруктів можна вживати хоч скільки, бо вони легкі для травлення і дуже корисні для організму, – ділиться думками бабуся.
Однак домашнє господарство – не єдине, що цікавить жінку. Вона також небайдужа до політичної ситуації в державі.
-Молюся за мир. Хочу, аби в нас усе було добре, аби закінчилась війна і всі ми жили щасливо, – зітхає старенька.
Загалом ентузіазму Марії Іванівни можна тільки по-доброму позаздрити. Вона не за віком активна і всебічно розвинена, Каже, що такий у неї темперамент… А, можливо, то довкілля і чисте свіже повітря так діють на людей, які люблять природу…
