Хуст і Мукачево – у кінооб’єктиві. Роботу над фільмом «Синагога», який знімався в Закарпатті завершено
Зйомки унікального кінофільму з трагічним сюжетом проходили в березні в Закарпатті.
Про завершення роботи над короткометражною тридцятихвилинною стрічкою, знятою режисером Іваном Орленком за новелою одного із найвизначніших німецькомовних письменників XX ст. Франца Кафки «Синагога» повідомила цими днями прес-служба Державного агентства з питань кіно, за підтримки якого проходила екранізація. Працювала над фільмом київська компанія «Тато-фільм».
Цікаво, що зйомки унікального кінофільму з трагічним сюжетом проходили в березні цього року саме в Закарпатті. Найбільше сцен було відзнято в Хусті, а окремі з них – у Мукачеві. Крім того, кілька епізодів фільмувалося і в Києві та Страсбурзі (Франція).
Як це було – пригадують актори, яким вдалося потрапити у кадр.
-Я мала невелику, але колоритну роль. Грала Фіру, тобто дівчинку з тазиком, – зізнається 12-річна хустянка Аліна Барна. – У кіно знімалася вперше, але сподіваюся, що не востаннє. Це – дуже захоплююче і дозволяє розкрити внутрішній потенціал.
Слід зазначити, що головну роль у фільмі виконав юний мукачівець – Давид Тобак.
-Я пройшов кастинг і мені випала нагода зіграти свого тезку. Зі мною разом на майданчику завжди поруч був батько. Він мене усіляко надихав і підтримував. Сам процес роботи над картиною дуже сподобався. У майбутньому, гадаю, буду актором, – запевнив хлопчик.
zakarpatpost.net вдалося поговорити і з головним режисером стрічки. Тож Іван Орленко запевнив, що «У нашій синагозі» (саме так планувалося на початку роботи назвати фільм) – це вже його друга робота, над якою він почав працювати у столиці ще 12 березня, а завершив, як і обіцяв закарпатцям, у двадцятих числах вересня.
– До новели я дофантазував певних персонажів, доповнив сюжет деякими деталями і написав кінцівку, бо насправді твір Кафки був незакінченим, – заявив пан Іван. – У фільмі знімалося дев’ять головних акторів, а загалом у зйомках було задіяно більше п’яти десятків осіб. На жаль, сюжет стрічки доволі сумний, це – історія хлопчика, який знаходить тваринку і намагається її зрозуміти. Сюрреалізм тут виявляється не стільки зовнішньо, як радше у внутрішніх переживаннях героїв, адже тваринка, яка мешкає у синагозі і від якої лякаються люди, це – символ психологічного страху, який живе в людині.
Думками про картину поділилася й продюсер Олена Єршова.
-Хуст у якості знімального майданчика ми обрали не випадково. Зв’язавшись іще зимою із місцевим головою єврейської громади Володимиром Кацом, ми приїхали на місце, оглянули і добре вивчили всі привілеї однієї з кращих в Україні синагог. Споруда справді – унікальна. По-перше, тут збереглися дивовижні старовинні фрески, а по-друге, уцілів спеціальний балкон для жінок, – наголосила пані Олена. – Між іншим, у Хусті платформою для роботи нам стала не тільки синагога, але й Чеське містечко. До того ж, у Закарпатті ми ще знімали епізоди на одній з вулиць Мукачева.
Слід зазначити, що події в новелі розгортаються у 20-30-х роках минулого сторіччя, тож і не дивно, що автори стрічки знайшли відповідний антураж саме в нашому краї, де збереглося чимало автентичних архітектурних пам’яток старовини.
