Не топчіть любов ногами. В Ужгороді про кохання сповіщають навіть тротуарні плити

Площа Кирила і Мефодія, про яку нещодавно писав zakarpatpost.net є місцем, що зустрічає гостей. Поруч – автомобільний та залізничний вокзали, а сама площа з останками ТЦ «Україна» разом з пасажем торговельних закладів приваблює не лише туристів, але й самих містян. Утім тротуарне покриття площі бажає кращого вже далеко не перший рік. Бруківка, яка наразі інтенсивно руйнується, насправді є не чим іншим, як залишками могильних плит. Правда, не всі мешканці Ужгорода знають, що вони ходять надгробками. Але пересвідчитися в цьому можна з поодиноких уривків написів, які колись було викарбовано на пам’ятниках.

Як сказав краєзнавець Людвіг Філіп виданню “Про Захід“, у 50-х роках минулого століття поблизу Ужгородського замку, а конкретно – на місці Музею народної архітектури і побуту, який нині більш відомий як закарпатський скансен, було греко-католицьке кладовище. Радянська влада його зруйнувала і наказала робітникам вимостити із надгробків площу Кирила і Мефодія, яка на той час активно розбудовувалася. Тож кладовище знищили бульдозером, а  якісний чорний мармур використали як тротуарну плитку.

Та нині все це – уже історія… а сама «бруківка» у багатьох місцях «оголює» цемент, а де-не-де замість тротуарного покриття взагалі росте трава.

 Однак одну із плит навіть нині аж ніяк не можна оминути увагою. На ній залишилося слово «любов’ю», яке приваблює до себе погляди перехожих, які губляться у здогадках, хто ж насправді викарбував знак на бруківці.

Кажуть, що любов безсмертна. Напевно, так воно й є … адже кохання, увічнене в камені, продовжує жити навіть через роки  після смерті тих, хто зробив цей напис.

zakarpatpost.net