Коли буде кіно в «Ужгороді»?
Один з найбільших кінотеатрів Закарпаття, що знаходиться в історичному центрі міста над Ужем не працює з 2005 року.
Справа не у відсутності кінотеатрів, адже їх наразі є вдосталь, а в тому, що старовинна будівля з року в рік руйнується.
Зведений у 1932 році кінокомплекс протягом тривалого часу був не просто окрасою Ужгорода але й збирав на перегляд кінофільмів щоразу чималу публіку.
Згодом заклад перестав бути прибутковим, оскільки вже не відповідав вимогам часу, потребував нового обкладання, осучаснення, а тодішня влада не особо переймалася справами культури, тим більше, що з’явилися приватні кінотеатри, та й фінансування було неналежним.
І грошей у міській казні було обмаль. Тим більше, що з 2003 року, відколи запрацював «Доміон», «Ужгород» став неконкурентоспроможним.
От і почалася епоха занепаду установи. Та то й не дивно,адже саме з 2003 року на утримання кінотеатру не поступило з бюджету ні копійки. Згодом кіно комплекс перейшов у приватне володіння…. Та на цьому історія кінотеатру не закінчилася… Були і рейдерські захоплення приміщень, були й виступи громадськості проти ремонтів, і намагання переробити споруду під магазини, і багато іншого…
А сьогодні маємо те, що маємо… Кінотеатр пустує і є далеко не окрасою, а скоріше – ганьбою Ужгорода. Доходить до того, що дехто на фасад навіть справляє природну потребу, а стіни споруди нагадують давньоримський Колізей… Чого тільки варті вхідні двері… застарілі, обписані різними ієрогліфами. Навіть самі літери, які символізують назву установи жахають, адже метал, із якого вони зроблені заржавів, а фарба місцями окислилася, вицвіла, облізла.
Тож чому занепадає унікальний кінокомплекс на вулиці Волошина?
Незважаючи на існуючу наразі в обласному центрі Закарпаття конкуренцію, відновити функціонування кінотеатру як культурної інституції, можна, адже за розумної цінової політики, відвідувачі були б…. тим більше, що в місті є чимало людей, у кого залишилася меланхолія за тими часами, коли «Ужгород» працював.
Але щоб запустити комплекс, потрібні чималі капіталовкладення, а ще – бажання власника реорганізовувати споруду… між іншим, із дотриманням архітектурної цілісності фасаду…
Слід зазначити, що Ужгород – не єдине місто з подібними проблемами. Скажімо, такі ж занедбані старовинні кінокомлекси дісталися у спадок із радянських часів і іншим обласним центрам України. Навіть у Львові однойменний кінотеатр руйнується на очах…
Тож чи «світить» Ужгороду відновлення старовинного культурного осередку? Передусім зараз це залежить від мерії та від депутатів. Оскільки зобов’язати власника перепродати об’єкт ніхто не має юридичного права, можна знайти інші дієві методи впливу на господаря… аби реально допомогти кінотеатру запрацювати… і це може бути не тільки складання адмінпротоколів, але й фінансова підтримка з боку влади.
